Tag Archives: тромбоцити
Плазміноген модулює утворення активних форм оксигену тромбоцитами людини
А. О. Тихомиров, Д. Д. Жерносєков, М. М. Гузик, В. В. Корса, Т. В. Гриненко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: artem_tykhomyrov@ukr.net
Активні форми оксигену (АФО) є важливими сигнальними молекулами, які контролюють функціонування тромбоцитів, а їх продукція підсилюється під час тромбоцитарної активації. Модуляторні ефекти плазміногену (Pg) на утворення АФО тромбоцитами раніше не досліджувалися. Метою цієї роботи було визначити здатність різних форм Pg впливати на метаболічну активність/виживаність тромбоцитів та утворення ними АФО в стані спокою і за умов активації. Тромбоцити, ізольовані із плазми донорів, преінкубували з Glu- або Lys-Pg (1,2 µM) та активували тромбіном (1,0 од. NIH/мл) або колагеном (1,25 мг/мл). Загальну дегідрогеназну активність мітохондрій визначали за допомогою МТТ-тесту, протокову цитофлуориметрію з використанням зонду H2DCF-DA застосовували для вимірювання внутрішньоклітинних рівнів АФО. Встановлено, що Lys-Pg незначним чином пригнічує відновлення МТТ (P < 0,05 проти контролю). Тромбін спричинював дворазове збільшення рівня метаболічної активності тромбоцитів порівняно з інтактними клітинами. Однак активація, індукована тромбіном, була менш вираженою у разі тромбоцитів, преінкубованих з Pg, причому Lys-Pg спричинював більший інгібувальний ефект. На відміну від тромбіну колаген значно пригнічував метаболічну активність тромбоцитів (на 60% від контрольної величини, P < 0,05). Glu- та Lys-Pg не впливали на активність колагенстимульованих тромбоцитів у МТТ-тесті. Сортінг тромбоцитів за здатністю продукувати АФО виявив дві різні субпопуляції клітин. Зростання продукції АФО спостерігалося за активації тромбоцитів як тромбіном, так і колагеном. Pg (Lys-форма більшою мірою) підсилював внутрішньоклітинну генерацію АФО у тромбінстимульованих тромбоцитах. Показано, що посилення Pg генерації АФО, яке передує дії агоністів, може призводити до зниження їх життєздатності та функціональної активності. Це дослідження доповнює уявлення про можливі механізми впливу Pg на функціонування тромбоцитів.
Дія калікс[4]арен-метиленбісфосфонової кислоти С-145 та її сірковмісного аналога на гемостаз
В. О. Чернишенко1, O. В. Савчук1, С. O. Черенок2, O. M. Силенко2,
A. O. Негеля3, Л. О. Касаткіна1, Л. В. Пирогова1, В. А. Дідківський1,
О. І. Юсова1, В. І. Кальченко2, Л. В. Гарманчук3, Т. В. Гриненко1,
Е. В. Луговськой1, С. В. Комісаренко1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Інститут органічної хімії НАН України, Київ;
3ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
e-mail: bio.cherv@gmail.com
С-145 (октанатрієва сіль калікс[4]арен-тетра-метиленбісфосфонової кислоти) було раніше обрано як специфічний антикоагулянтний агент, який пригнічує полімеризацію фібрину, не маючи відчутного впливу на інші параметри системи зсідання крові. Оскільки C-145S (октанатрієва сіль калікс[тіа-4]арен-тетра-метиленбісфосфонової кислоти) має більшу гідрофобну чашу, можна очікувати його більшу антиполімеризаційну активність, порівняно із С-145. Метою цієї роботи було порівняння дії обох органічних сполук на полімеризацію фібрину, фібриноліз, агрегацію тромбоцитів та проліферацію ендотеліоцитів. Полімеризацію фібринового згустку в плазмі крові за дії АЧТЧ-реагенту та гідроліз фібринового згустку за дії тканинного активатора плазміногену в присутності С-145 та С-145S вивчали за допомогою турбідиметричного аналізу. Ефект С-145 та С-145S на активацію Glu-плазміногену стрептокіназою визначали за допомогою хромогенного субстрату S2251, а агрегацію тромбоцитів – за допомогою агрегатометрії. Стимульований викид Ca2+ з ендоплазматичного ретикулума та цитоплазми вивчали за допомогою спектрофлуориметрії із застосуванням специфічних флуоресцентних зондів Mag-Fluo-4 та FURA-2. Як С-145, так і C-145S знижувала кінцеву мутність згустку і подовжувала час напівлізису згустку в плазмі крові людини. Однак у модельній системі з полімерним фібрином desAB С-145 виявився ефективнішим інгібітором фібринолізу. C-145S, але не C-145, індукував зміни концентрації Ca2+ в цитоплазмі тромбоцитів у стані спокою, а також вірогідно інгібував (на 30%) викид Ca2+ з ендоплазматичного ретикулума тромбоцитів, активованих ADP. Як C-145, так і C-145S стимулювали проліферацію ендотеліальних клітин свині (РАЕ). Таким чином, показано, що калікс[4]арен C-145S був ефективнішим інгібітором полімеризації фібрину порівняно з С-145, який раніше було обрано для створення антикоагулянтного агента. C-145S також виявляв вираженіший інгібіторний ефект на кальцієвий сигналінг тромбоцитів і стимулюючий ефект на проліферацію ендотеліоцитів. Отже, С-145 виявився перспективнішою молекулярною платформою для створення антитромботичного агента.
Динаміка тромбініндукованного експонування актину на поверхні тромбоцитів
А. О. Тихомиров
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: artem_tykhomyrov@ukr.net
Тромбоцити відіграють ключову роль у процесах тромбоутворення, а також залучаються до регуляції ангіогенезу, імунної відповіді та репаративних процесів. Під час свого функціонування тромбоцити зазнають складних змін, при цьому субклітинні структури, які не виявляються у стані фізіологічного спокою, експонуються на поверхню тромбоцитів після їхньої активації агоністами. Метою цього дослідження було оцінити динамічні характеристики експонування актину на поверхні плазматичної мембрани тромбінактивованих тромбоцитів. За допомогою протокової цитометрії показано, що рівень актину, який представляють активовані тромбоцити, безпосередньо залежить від концентрації агоніста. Зокрема, стимулювання тромбоцитів тромбіном (1.0 U/ml) призвело до збільшення рівня експонування актину у 4,4 раза у порівнянні з неактивованими клітинами. Встановлено, що інтенсивність експонування актину прямо залежить як від концентрації тромбіну, так і від часу інкубації з агоністом. Результати, одержані за допомогою протокової цитометрії, було підтверджено в ході безпосередньої візуалізації поверхневого антигену з використанням конфокальної лазерної скануючої мікроскопії. Функціональне значення поверхневого актину тромбоцитів потребує подальших досліджень, однак, припускається, що актин, локалізований на плазматичній мембрані, може взаємодіяти з різними протеїнами плазми, виступаючи як сайтом зв’язування, так і/або центром їх позаклітинного процесингу.
Пошук сполук з антиагрегаційною активністю серед S-естерів тіосульфокислот
Т. І. Галенова1, І. В. Ніколаєва1, А. В. Наконечна2,
Х. Б. Болібрух2, Н. Я. Монька2, В. І. Лубенець2,
О. М. Савчук1, В. П. Новіков2, Л. І. Остапченко1
1ННЦ «Інститут біології», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
2Національний університет «Львівська політехніка», Україна;
е-mail: galenovatanya@rambler.ru
Згідно із сучасними уявленнями, гіперактивація тромбоцитарної ланки системи гемостазу може призводити до підвищення внутрішньосудинного зсідання крові та тромбоутворення. Сьогодні актуальним питанням є пошук нових антитромботичних агентів, які здатні впливати на активність тромбоцитарних рецепторів, і, тим самим, регулювати процеси активації та агрегації тромбоцитів. Метою цього дослідження було вивчення впливу новосинтезованих похідних тіосульфонатів на процес агрегації тромбоцитів. Активність сполук перевірена в експериментах in vitro з використанням багатої на тромбоцити плазми. Внаслідок проведеного скринінг-тесту встановлено структурні формули чотирьох агентів, що мали високу антиагрегаційну активність. Ці сполуки дозозалежним чином інгібували АDP- та колагеніндуковану агрегацію тромбоцитів. Показано, що із досліджених сполук дві є найефективними інгібіторами агрегації, спричиненої АDP (IC50 ~ 8–10 мкM), а також колагеном (IC50 ~ 1,5–2,0 мкM).