Category Archives: Uncategorized
Альфа-фетопротеїн як біохімічний маркер прогнозування затяжної жовтяниці в новонароджених дітей
О. Г. Мазур, О. С. Яблонь, О. С. Рубіна, М. М. Пугач, А. П. Конопліцька
Вінницький національний медичний університет ім. М .І. Пирогова, Україна;
e-mail: alena523@ukr.net
Отримано: 14 січня 2019; Затверджено: 13 серпня 2019
Затяжна жовтяниця новонароджених є поширеною патологією неонатального періоду. Останнім часом простежується тенденція до зростання числа новонароджених дітей із затяжною жовтяницею із пролонгацією після 14 діб життя. З огляду на поліетіологічність неонатальних жовтяниць є необхідним пошук нових діагностичних маркерів для прогнозування розвитку затяжної жовтяниці в новонароджених, що дозволить визначити нові методи диференційованого підходу до діагностики неонатальних жовтяниць, а також зумовлюватиме зниження частоти цієї патології.
Досліджували показники вмісту альфа-фетопротеїну (АФП) сироватки крові в дітей із затяжною жовтяницею новонароджених. Встановили, що показник вмісту АФП сироватки крові вищий в 1,7 раза в дітей із затяжною жовтяницею новонароджених у порівнянні з дітьми з тривалістю жовтяниці до 14 діб життя: 671,1[479,9; 815,03] нг/мл та 401,0 [284,9; 684,0] нг/мл (Р < 0,05). Вищим був вміст АФП сироватки крові в дітей із затяжною жовтяницею за рівня загального білірубіну сироватки крові більше 250 мкмоль/л: 626,2 [454,7; 793,2] нг/мл, що підтверджувалося сильним прямим кореляційним зв’язком (rxy = 0,64, P < 0,05). Результати ROC-аналізу підтвердили, що вміст АФП ≥ 571,7 нг/мл може ідентифікувати новонароджених із затяжною жовтяницею з чутливістю 74,2% і специфічністю 74,5%. Площа під кривою (AUC) становить 0,870 (95% ДІ 0,804; 0,937), що підтверджує хорошу якість моделі АФП ≥ 571,7 нг/мл.
Роль резистину в генезі метаболічних розладів за патологічної вагітності
С. О. Остафійчук
Івано-Франківський національний медичний університет, Україна;
e-mail: svitlana.ostafijchuk@gmail.com
Отримано: 12 березня 2019; Затверджено: 13 серпня 2019
Патологічне гестаційне збільшення маси тіла (ГЗМТ) є фактором ризику акушерських та перинатальних ускладнень. Висока метаболічна активність жирової тканини та плаценти під час вагітності проявляється посиленою продукцією адипокінів, які беруть участь у регуляції рівня глюкози та чутливості тканин до інсуліну. Метою роботи було встановлення ролі резистину в ґенезі метаболічних розладів за патологічного гестаційного приросту у вазі. Обстежено 163 вагітні жінки: 97 (59,5%) з нормальною, 18 (11,0%) – з недостатньою та 48 (29,4%) – з надлишковою прегравідарною вагою та ожирінням. ГЗМТ діагностовано у 56 (34,4%), недостатнє у 33 (20,2%), а надлишкове у 74 (45,4%) пацієнток. У кожному триместрі вагітності проводили антропометрію, діагностували надбавку у вазі, відсоток жирової маси тіла, концентрацію резистину, глюкози, інсуліну, НОМО-IR. Виявлено кореляцію між підвищеним рівнем резистину в другому триместрі вагітності, подальшою надбавкою у вазі (r = 0,27, P = 0,0006), відсотком ЖМТ (r = 0,93, P = 0,000) та посиленням резистентності тканин до інсуліну (r = 0,89, P = 0,000) в третьому триместрі, що особливо виражено за надлишкового ГЗМТ. Діагностування предикторів інсулінорезистентності, асоційованих із жировою тканиною, зокрема адипокіну резистину, в другому триместрі вагітності може слугувати прогнозом щодо тяжкості перебігу метаболічних зрушень під час вагітності та ризику розвитку акушерських та перинатальних ускладнень.
Вплив кверцетину на маркери оксидативного стресу та проникність мітохондріальної мембрани в серці щурів із цукровим діабетом 2 типу
Н. І. Горбенко1, О. Ю. Боріков2, О. В. Іванова1, К. В. Таран1, Т. С. Літвінова1, Т. В. Кіприч1, А. С. Шаламай3
1ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України», Харків;
2Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Україна;
3ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», Київ, Україна;
e-mail: gorbenkonat58@ukr.net
Отримано: 24 червня 2019; Затверджено: 13 серпня 2019
Відомо, що окисидативний стрес і активація мітохондріальної пори в кардіоміоцитах спричинюють пошкодження тканин і розвиток діабетичних серцево-судинних ускладнень. Метою дослідження було визначення впливу кверцетину на показники оксидативного стресу та проникність мітохондріальної мембрани в серце щурів із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу. ЦД 2 типу було індуковано у 12-місячних самців щурів Wistar за допомогою високожирової дієти протягом чотирьох тижнів та ін’єкцій стрептозотоцину (25 мг/кг маси тіла внутрішньочеревно двічі на тиждень). Всіх тварин було розподілено на три групи: інтактна група (C, n = 8), контрольна діабетична група (Діабет, n = 8) і діабетичні щури, що отримували кверцетин (50 мг/кг/добу внутрішньошлунково) протягом 8 тижнів після індукції діабету (Діабет+Кверцетин, n = 8). Встановлено, що введення кверцетину щурам із ЦД 2 типу супроводжується поліпшенням чутливості до інсуліну та нормалізацією функціонального стану мітохондрій серця за рахунок підвищення активності аконітази та сукцинатдегідрогенази. Кверцетин також зменшував інтенсивність оксидативного стресу, знижуючи рівень продуктів посиленого окислення протеїнів і збільшуючи активність тіоредоксинредуктази в мітохондріях серця щурів у порівнянні з діабетичним контролем. Крім того, кверцетин пригнічував Са2+-індуковану активацію мітохондріальної пори в серці діабетичних тварин. Одержані дані свідчать про наявність протективного ефекту у кверцетину відносно оксидативного стресу, активації мітохондріальної проникності і дисфункції мітохондрій в кардіоміоцитах діабетичних щурів, що обґрунтовує перспективність його використання з метою ослаблення кардіо-васкулярного ризику за умов цукрового діабету 2 типу.
Вплив цитиколіну на вміст ангіостатину та нейроспецифічних протеїнів у сироватці крові пацієнтів із фібриляцією передсердь та ішемічним інсультом
А. О. Тихомиров1, Ю. С. Кушнір2, В. С. Недзвецький3, Т. В. Гриненко1, О. В. Курята2
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна, НАН України, Київ;
2ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро;
3Бінгольський університет, Бінгол, Туреччина;
e-mail: artem_tykhomyrov@ukr.net
Отримано: 22 травня 2019; Затверджено: 13 серпня 2019
Ішемічний інсульт є одним із найпоширеніших і важких ускладнень фібриляції передсердь. Метою представленої роботи було визначити вплив цитидин дифосфатхоліну (ЦДФ, або цитиколіну) на вміст інгібітора ангіогенезу ангіостатину та нейроспецифічних протеїнів як маркерів пошкодження головного мозку у післяінсультних пацієнтів із фібриляцією передсердь. Пацієнти з діагнозом гострий ішемічний інсульт (n = 33) отримували цитиколін натрію у вигляді внутрішньовенних ін’єкцій (1 г/доба протягом 14 днів) у доповнення до стандартного лікування (основна група). Пацієнти з тією ж патологією (n = 25), які проходили стандартний курс лікування, становили контрольну групу. Вміст ангіостатину та нейроспецифічних протеїнів, а саме важкої субодиниці нейрофіламентів (NF-H) і гліального фібрилярного кислого протеїну (GFAP), визначали за допомогою імуноблотингу в сироватці крові до та після лікування. Показано, що лікування із застосуванням цитиколіну істотно зменшило вміст ангіостатину (на 40% у порівнянні з базальним рівнем, P < 0,05), GFAP (на 61%, P < 0,01), NF-H (на 19%, а 19%, P < 0,05) та не впливало на рівень сироваткового альбуміну. На противагу цьому, в пацієнтів контрольної групи статистично вірогідних змін вмісту досліджуваних протеїнів після курсу стандартного лікування не спостерігалося. Одержані в дослідженні результати вказують на те, що ЦДФ-холін виявляє захисну дію по відношенню до астроцитів та нейронів, а також покращує ангіогенний потенціал за рахунок пригнічення утворення ангіостатину у післяінсультних пацієнтів з фібриляцією передсердь. Подальших досліджень потребують питання про зв’язок між вмістом біомаркерів у сироватці, клінічними проявами та ефективністю лікування інсульту.
Вплив секреторної форми HB-EGF людини на клітини з різною кількістю та співвідношенням рецепторів EGFR і ErbB4
О. І. Криніна, Н. В. Короткевич, А. Ю. Лабинцев, С. І. Романюк, Д. В. Колибо, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: olyakrynina@gmail.com
Отримано: 18 липня 2019; Затверджено: 13 серпня 2019
HB-EGF є одним із найефективніших лігандів EGFR та ErbB4 рецепторів. Цей ростовий фактор відіграє важливу роль у багатьох клітинних процесах, проте його ефект відрізняється для різних типів клітин і залишається неповністю вивченим. Метою цієї роботи було дослідити залежність між HB-EGF-індукованою проліферацією клітин та активацією рецепторів EGFR і ErbB4. Для цього було проаналізовано вплив рекомбінантного аналога sHB-EGF людини (rsHB-EGF) на проліферацію клітин різних ліній, що мають різну кількість і співвідношення рецепторів EGFR і ErbB4, а також на активацію p38 та ERK1/2 (p42/44) кіназ МАРК-каскаду в цих клітинах. Для порівняння проведено аналогічні дослідження щодо впливу природного sHB-EGF, який виділявся клітинами гістоцитної лімфоми людини U937 за кокультивування з клітинами різних ліній. Встановлено, що інтенсивність проліферації клітин у відповідь на дію sHB-EGF залежить не тільки від кількості, а й від співвідношення рецепторів EGFR і ErbB4. Показано, що сигналінг через рецептор ErbB4 пов’язаний з активацією кінази p38, а сигналінг через рецептор EGFR – з активацією кінази ERK1/2 (p42/44). Зроблено припущення про існування двох різних механізмів стимулювання проліферації клітин під впливом sHB-EGF, одночасний запуск яких обумовлює максимальну проліферативну відповідь клітин. Результати цього дослідження свідчать на користь доцільності створення антипроліферативних препаратів, націлених на рецептор ErbB4.
Агоністи рецепторів CB1 і NMDA зменшують токсичну дію фосфорорганічної сполуки параоксон на клітини РС12
F. Salem1, F. Bahrami1,2, Z. Bahari2, Z. Jangravi3, S. Najafizadeh-Sari4
1Neuroscience Research Center, Baqiyatallah University of Medical Sciences, Tehran, Iran;
2Department of Physiology and Medical Physics, Faculty of Medicine, Baqiyatallah University of Medical Sciences, Tehran, Iran;
3Departmentof Biochemistry, Faculty of Medicine, Baqiyatallah University of Medical Sciences, Tehran, Iran;
4Student’ Research Committee (SRC), Baqiyatallah University of Medical Sciences, Tehran, Iran;
e-mail: f.bahrami@bmsu.ac.ir; farideh_bahrami@yahoo.com
Отримано: 01 липня 2019; Затверджено: 13 серпня 2019
Фармакологічні дослідження дозволяють припустити, що активація канабіноїдних рецепторів типу 1 (CB1) має нейропротекторний ефект щодо індукованих фосфорорганічними агентами порушень, але точних механізмів цього ефекту, а також взаємодію з рецепторами інших типів не з’ясовано. Метою цього дослідження було оцінити вплив агоністів рецепторів CB1 і NMDA на життєздатність клітин і біомаркери окисного стресу та пероксидного окислення ліпідів в клітинах РС12, які зазнали впливу параоксону. На клітини РС12 діяли 100 мкМ параоксону (фосфорорганічий агент). Проводили обробку 1 мкМ арахідоніл-2′-хлоретиламіду (ACEA) (специфічний агоніст рецепторів CB1), 100 мкМ N-метил-D-аспартату (NMDA) (агоніст рецепторів NMDA) і 1 мкМ AM251 (антагоніст рецепторів CB1). Життєздатність клітин і біомаркери окисного стресу оцінювали через 48 год інкубації. Рівень протеїну рецептора CB1 оцінювали методом Вестерн-блот. Продемонстровано, що обробка клітин РС12 параоксоном призводила до пригнічення життєздатності клітин, зниження рівня глутатіону, зниження активності супероксиддисмутази і каталази, посилення пероксидного окислення ліпідів і ослаблення експресії рецептора CB1. Показано, що застосування ACEA і NMDA нормалізувало ці показники. Протекторний ефект ACEA зникав, коли був застосований антагоніст рецепторів CB1 AM251. Таким чином, застосування АСЕА і NMDA може захистити клітини РС12 від токсичної дії параоксону завдяки збільшенню антиоксидантної здатності їх, пригніченню пероксидного окислення ліпідів і посиленню експресії рецепторів CB1.
Вплив рекомбінантного інтерлейкіну-7 людини на ранову інфекцію Pseudomonas aeruginosa
С. M. Григор’єва1, Д. Б. Старосила1, С. Л. Рибалко1, В. В. Мотроненко2, Т. М. Луценко2,3, О. Ю. Галкін2
1Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України, Київ;
2Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»;
3ТОВ «УА «ПРО-ФАРМА», Київ, Україна;
e-mail: alexfbt@gmail.com
Отримано: 01 липня 2019; Затверджено: 13 серпня 2019
Широкий спектр біологічних ефектів дозволяє припустити, що застосування в клінічній практиці інтерлейкіну-7 людини (IЛ 7) дозволить стимулювати імунітет у пацієнтів з лімфоцитарним виснаженням, автоімунними захворюваннями тощо. Наразі ведуться дослідження IЛ-7 як засобу для відновлення імунної системи на фоні імунодефіцитних станів різного походження. Вивчення впливу препарату рекомбінантного ІЛ-7 (рІЛ-7) як супутньої терапії ранових інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa, є перспективним науковим завданням. Метою роботи було оцінити ефективність використання рІЛ-7 у разі ранової інфекції P. aeruginosa в мишей. Дослідження проводили з використанням: стандартизованого препарату рІЛ-7, штаму P. aeruginosa, білих неінбредних (безпородних) мишей. Препарат рІЛ-7 після всіх етапів очистки був охарактеризований щодо вмісту баластних протеїнів та домішок за допомогою електрофорезу в поліакриламідному гелі в редукуючих умовах, а його біологічну активність було оцінено у МТТ-тесті на мононуклеарних клітинах периферичної крові. Шерсть на загривку тварин вистригли та наносили поранення, і в рану кожної тварини вводили P. aeruginosa (0,1 мл суспензії із вмістом бактеріальних клітин 0,08×109 клітин/мл). Починаючи з 2-го дня інфікування проводили бактеріальне дослідження ранового матеріалу. З 3-ї доби мишам (експериментальна група, n = 10) внутрішньочеревно вводили 5 мкг (0,1 мл) препарату рІЛ-7. Контрольній групі тварин (n = 10) препарат рІЛ-7 не вводили. У 80% тварин (із введенням препарату рІЛ-7) загоєння ран і елімінація збудника гнійно запальної інфекції P. aeruginosa відбувалося на 7-му добу. На 9-ту добу від початку зараження рани відбувалося загоєння ран і елімінація P. aeruginosa у всіх дослідних мишей. У 60% мишей з контрольної групи, що не отримували лікування препаратом рІЛ-7, загоєння ран і елімінація збудника P. aeruginosa відбувалася на дев’яту добу. Загоєння ран і елімінація P. aeruginosa у всіх мишей контрольної групи відбувалася на 14-ту добу. Тобто в мишей, що отримували лікування препаратом рІЛ-7, загоєння ран і елімінація збудника наставала на 5 днів раніше, ніж у мишей з контрольної групи. Таким чином, рІЛ-7 є перспективним препаратом для комплексної терапії ранових інфекцій.
UBJ на шляху до глобальної наукової спільноти
М. Григор’єва, В. Чернишенко, С. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: mayagrigorieva@gmail.com
За останні десять років The Ukrainian Biochemical Journal (UBJ) зробив кроки, які дозволили йому залишити позаду своє локальне минуле та наблизитися до міжнародної спільноти наукових видань. На першому етапі перетворень журнал перейшов на публікацію статей виключно англійською мовою, був дещо оптимізований процес обробки рукописів, розроблений новий веб-сайт для журналу. Також було значно розширено перелік міжнародних баз даних, до яких увійшов UBJ. Другий етап оновлення розпочався в жовтні 2018 року, коли журнал отримав грант від асоціації «Регіональне співробітництво в галузі охорони здоров’я, науки та технологій» (RECOOP) на реалізацію проекту «Наукова комунікація партнерів RECOOP із використанням платформи UBJ». Проект спрямований на підвищення рівня якості журналу до міжнародних стандартів, його глобалізацію і перетворення на надійну платформу для публікацій RECOOP у Східній Європі через просування статей у рамках дослідницької стратегії RECOOP.
Внесок лауреатів Нобелівської премії в розвиток знань з біохімії вітамінів: Х. Ейкман, Ф. Г. Гопкінс, А. Сент-Дьорді, У. Хоуорс, П. Каррер, Р. Кун, Х. Дам, Е. А. Дойзі, Дж. Майнот У. Мерфі, Дж. Віпл, Д. Ходжкін, Р. Вудворд
В. М. Данилова, Р. П. Виноградова, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: valdan@biochem.kiev.ua
Отримано: 07 травня 2019; Затверджено: 17 травня 2019
У першій половині ХХ ст. експериментальні дослідження вчених (хіміків-органіків, біохіміків, фізіологів) у співпраці з лікарями привели до відкриття нового класу біологічно активних речових – вітамінів. Багатьох з цих науковців було відзначено Нобелівськими преміями. Завдяки їх зусиллям було виявлено майже всі відомі на цей час вітаміни (В1, В2, В6, В9, В12, С, А, Е, К), встановлено їхню структуру і, в основних рисах, охарактеризовано механізм їх біологічної дії. Виявилось, що багато вітамінів є коензимами в дуже важливих біохімічних перетвореннях. У цій статті йдеться про історію відкриття найвідоміших на сьогодні вітамінів і причетних до цього вчених, велич яких не можна переоцінити за той внесок, який вони зробили в розвиток сучасної біохімічної науки, зокрема вітамінології.
Кінетика взаємодії ПРІГ з іммобілізованими антигенами. Теорія
С. П. Бобровник, М. О. Демченко, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@bk.ru
Отримано: 14 лютого 2019; Затверджено: 17 травня 2019
Розглянуто динаміку зв’язування поліреактивних імуноглобулінів (ПРІГ) з іммобілізованим на імунологічних платах антигеном із врахуванням раніше встановленого нами механізму взаємодії ПРІГ з антигенами. Процес зв’язування ПРІГ з іммобілізованим антигеном описано за допомогою систем диференціальних рівнянь, розв’язання яких дозволило одержати математичні вирази залежності кількості «активних» і «неактивних» ПРІГ, а також ПРІГ, зв’язаних із іммобілізованим антигеном залежно від часу перебігу реакції. За допомогою програми Microsoft Excel проведено обчислення теоретичних кривих кінетики зв’язування ПРІГ із антигеном і кількості «активних» та «неактивних» ПРІГ у розчині за різних констант швидкості реакції. Підтверджено раніше зроблені нами висновки про дуже високу залежність реакції ПРІГ з антигенами від температури.