Category Archives: Uncategorized
Вплив тіакалікс[4]арен халкон амідів на скорочення міометрія
О. В. Цимбалюк1*, С. Г. Шликов2, Л. Г. Бабіч2, О. Ю. Чуніхін2,
Р. В. Родік3, С. Г. Вишневський3, О. А. Єсипенко3, С. О. Костерін2
1Навчально-науковий інститут високих технологій,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
3Інститут органічної хімії НАН України, Київ;
*e-mail: otsymbal@knu.ua
Отримано: 26 квітня 2024; Виправлено: 26 червня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Каліксарени є макроциклічними сполуками, біохімічні ефекти яких активно вивчаються. У даній роботі синтезовано тіакалікс[4]арен халкон аміди С-1191 і С-1192, які мають у своїй структурі атом сірки та різне просторове розташування халкон амідних груп, і вивчено їх вплив на функціонування міометрія. Експерименти проводили з використанням препаратів гладкої мускулатури матки щурів, ізольованих мітохондрій міометрія та пермеабілізованих клітин міометрія. Відносне значення мембранного потенціалу мітохондрій (Δψ) аналізували за допомогою вольтаж-чутливого флуоресцентного зонда TMRM. Спонтанну скоротливу активність вивчали тензометричним методом із наступним механокінетичним аналізом. Показано, що С-1191 і С-1192 індукують гіперполяризацію мітохондрій і підвищують базальну напругу гладком’язового препарату міометрія. Тіакаліксарен[4]арен С-1191 не змінював матковий цикл, але підвищував силові, швидкісні та імпульсні параметри скоротливої діяльності м’язів. У той же час, С-1192 суттєво модифікував матковий цикл, підвищував загальну ефективність спонтанної скорочувальної активності міометрія та знижував як силові, так і часові та імпульсні параметри. Зроблено висновок, що зміни механокінетичних параметрів скорочувальної активності міометрія, індуковані С-1191 та С-1192, визначаються функціональною активністю мітохондрій.
MiR-378a-3p та miR-181b-5p як неінвазивні діагностичні біомаркери неалкогольного стеатогепатиту та їх кореляція з фіброзом печінки
T. I. Ahmed1, E. Mamdouh2, N. R. Ismael2, O. O. Abdelaleem3*,
N. F. Hemeda4, M. A. Hegazy5, R. A. Ali1
1Departments of Internal Medicine, Faculty of Medicine, Fayoum University, Fayoum, Egypt;
2Departments of Zoology, Faculty of Science, Fayoum University, Fayoum, Egypt;
3Departments of Medical Biochemistry and Molecular Biology,
Faculty of Medicine, Fayoum University, Fayoum, Egypt;
4Department of Genetics, Faculty of Agriculture, Fayoum University, Fayoum, Egypt;
5Departments of Internal Medicine, Faculty of Medicine, Cairo University, Cairo, Egypt
*e-mail: dr.omayma@yahoo.com
Отримано: 24 березня 2024; Виправлено: 09 травня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) – одне з найпоширеніших захворювань печінки, яке діагностується за допомогою біопсії і тому потребує розробки неінвазивних тестів для діагностики. Було показано, що рівень мікроРНК у сироватці крові корелює з тяжкістю різних захворювань печінки, але роль miR-378a та miR-181b-5p у НАСГ залишається нез’ясованою. У дослідженні оцінювали рівень експресії miR-378a-3p та miR-181b-5p у сироватці крові пацієнтів з НАСГ та кореляцію цих показників із фіброзом печінки. У дослідженні “випадок-контроль” брали участь 60 пацієнтів із НАСГ у порівнянні з 50 здоровими особами. Екстракцію та зворотню транскрипцію мікроРНК проводили за допомогою miRCURY LNA RT Kit (Qiagen, Меріленд, США). Визначення miR-378a-3p та miR-181b-5p здійснювали за допомогою qPCR. Показано, що рівень експресії miR-378a-3p у сироватці крові пацієнтів з НАСГ був знижений з кратністю зміни медіани розмаху 0,29, тоді як рівень експресії miR-181b-5p був підвищений з кратністю зміни медіани розмаху 13,08. ROC-крива була побудована для того, щоб розрізнити групу НАСГ та групу здорових людей. Оптимальне порогове значення для miR-378a-3p становило ≤0,031 з чутливістю 65%, оптимальне порогове значення для miR-181b-5p становило ≥0,063 з чутливістю 93,3%. Була продемонстрована статистично значуща позитивна кореляція між рівнем miR-181b-5p та даними фіброскану. Отримані результати показали, що miR-378a-3p та miR-181b-5p в сироватці крові можуть бути використані як біомаркери НАСГ.
Високий рівень HAS2-AS1 в лейкоцитах є більш інформативним прогностичним маркером клінічного перебігу COVID-19 у пацієнтів високого ризику порівняно з гіалуроновою кислотою в плазмі крові
Є. Дубровський*, T. Древицька, В. Досенко, Д. Строй
Відділ загальної та молекулярної патофізіології,
Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, Київ;
*e-mail: udjin1785@gmail.com
Отримано: 21 березня 2024; Виправлено: 13 травня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Багато наукових досліджень підтверджують зв’язок клінічного перебігу COVID-19 з рівнями гіалуронової кислоти та довгої некодуючої РНК HAS2-AS1, яка є позитивним регулятором синтази гіалуронової кислоти. Наша мета полягала в оцінці рівнів гіалуронової кислоти у плазмі і РНК HAS2-AS1 у лейкоцитах зі зразка крові, взятого під час прийому пацієнта в лікарню, а також у аналізі специфічності цих показників як біомаркерів важкості перебігу COVID-19. У дослідженні брали участь 78 пацієнтів із підтвердженим COVID-19, які отримували лікування у 2020-2021 роках у Київській міській клінічній лікарні № 4. Пацієнтів розділили на три групи за важкістю захворювання: легкий перебіг (n = 12), середній (n = 36) та важкий (n = 30). Рівень гіалуронової кислоти у плазмі визначали за допомогою ELISA-набору Hyaluronic Acid від Abcam (США). Лейкоцити ізолювали центрифугуванням крові з додаванням EDTA-K та подальшою аспірацією лейкоцитарної «хмаринки». Рівень HAS2-AS1 у лейкоцитах оцінювали методами зворотньої транскрипції та PCR у реальному часі. За отриманими даними рівень гіалуронової кислоти у плазмі в пацієнтів із середнім та важким перебігом був в 1,5 і 2,2 раза вище відповідно до групи з легким перебігом. У той же час рівень РНК HAS2-AS1 у лейкоцитах пацієнтів із середнім та важким перебігом збільшувався відповідно на 7,7 та 22,6 разів у порівнянні з пацієнтами із легким перебігом. Результати нашого дослідження свідчать, що, на відміну від рівня гіалуронової кислоти у плазмі, рівень HAS2-AS1 у лейкоцитах є більш надійним прогностичним критерієм важкого перебігу COVID-19 і дозволяє відрізняти пацієнтів із різним прогностичним клінічним перебігом ще на етапі госпіталізації.
Рівень спексину в іракських дітей з дефіцитом гормону росту
L. A. Ghannawi*, K. Gharab, M. A. Hadi,
O. Y. Shakir, A. M. Rahmah
National Diabetes Center, Mustansiriyah University, Baghdad, Iraq;
*e-mail: lujainghannawi@uomustansiriyah.edu.iq
Отримано: 03 травня 2024; Виправлено: 27 травня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Спексин (SPX) — це нещодавно відкритий адипокін мозку, який бере участь у різних гомеостатичних функціях, включаючи метаболізм, енергетичний баланс, ендокринні процеси та, зокрема, виробництво гормону росту (GH). У той же час на стимулюючі ефекти GH впливають інсуліноподібний фактор росту-1 (IGF-1) і вітамін D3. У роботі досліджували можливу участь SPX у розвитку дефіциту GHD у дітей. У дослідженні взяли участь 90 дітей (40 з дефіцитом гормону росту та 50 здорових дітей віком 5-14 років). Рівні GH, IGF і вітаміну D3 у сироватці крові визначали хемілюмінесцентним імуноаналізом, а SPX – за допомогою Elabscience ELISA Kit. Результати показали, що у дітей з дефіцитом GH рівень SPX був значно вищим порівняно з контрольною групою. Істотної різниці в рівнях IGF-1 і вітаміну D3 між пацієнтами та контрольною групою не виявлено. У групі з дефіцитом GH спостерігалася значна негативна кореляція між рівнями SPX і GH, при цьому не було кореляції між рівнями SPX і D3. Ці результати свідчать, що зміна рівнів SPX можуть бути пов’язані з дефіцитом гормону росту.
Рівень маркерів запалення у пацієнтів із інфарктом міокарда після черезшкірного коронарного втручання
Hadeel S. Abd-Alwahab1, Bayadir Abdul Hussein Mahmeed1,
Nesreen Ahmed Nasser1, Osama A. Mohsein2,3*
1College of Medicine, Al-Nahrain University, Baghdad, Iraq;
2Main Laboratory Unit, Al Habbobi Teaching Hospital,
Thi-Qar Health Directorate, Thi-Qar, Iraq;
3Department of Medical Laboratory Techniques,
Mazaya University College, Thi-Qar, Iraq;
*e-mail: osamaakram889@gmail.com
Отримано: 04 квітня 2024; Виправлено: 20 червня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Серцево-судинні захворювання є одними з найпоширеніших захворювань у світі, які вражають будь-який вік і іноді призводять до смерті. Атеросклероз, коронарний синдром та інфаркт міокарда зазвичай пов’язані з оклюзією артерій і вимагають черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) як нехірургічної процедури для відновлення кровотоку до серця. Важливу роль у діагностиці стану пацієнтів із ураженням серця відіграють біомаркери запалення, особливо інтерлейкіни та серцеві біомаркери. Мета дослідження полягала в оцінці сироваткових рівнів інтерлейкінів і серцевих біомаркерів після ЧКВ для зниження ризику гострого коронарного синдрому. У дослідженні взяли участь 100 осіб віком від 40 до 69 років із гострим коронарним синдромом, які перенесли успішне ЧКВ, і контрольна група, що складалася з 50 здорових учасників такого ж віку. Рівні інтерлейкінів, креатинкінази MB та міоглобіну вимірювали за допомогою імуноензимного аналізу. Рівні тропоніну та D-димеру оцінювали імуноензимним методом. Показано, що пацієнти перед ЧКВ мали значно вищі рівні IL-1β, IL‑6, IL-8, серцевого тропоніну I, D-димеру, креатинкінази-MB та міоглобіну порівняно з контрольною групою. Через добу після ЧКВ, рівні IL-6, IL-8, серцевого тропоніну І та D-димеру залишалися підвищеними. Через тиждень після ЧКВ, рівні IL-1β, IL-6, IL-8, CK-MB і міоглобіну не виявили суттєвих відмінностей, тоді як рівні серцевого тропоніну I та D-димеру залишалися підвищеними. Таким чином, у пацієнтів після ЧКВ, рівень інтерлейкінів знижується, що вказує на зменшення запальних процесів, але ураження серця певною мірою зберігається навіть через тиждень після процедури.
Ключові слова: .
Статеві відмінності в диханні та окисно-відновному гомеостазі мітохондрій серця у щурів на дієті з високим вмістом фруктози
О. Іванова1, Н. Горбенко1, О. Боріков2,
Т. Кіприч1, К. Таран1
1ДУ «Інститут проблем ендокринної патології
ім В. Я. Данилевського НАМН України», Харків, Україна;
2Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, Україна;
*e-mail: ivolga3006@ukr.net
Отримано: 05 квітня 2024; Виправлено: 27 травня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Статеві гормони відіграють провідну роль у статевому диморфізмі мітохондріальної дисфункції та окисного стресу, які асоціюються з метаболічним синдромом і розглядаються як можливі причини серцево-судинних захворювань. Метою роботи було визначення мітохондріального дихання та окисно-відновного гомеостазу у мітохондріях серця щурів, яких утримували на високофруктозній дієті (ВФД), в залежності від статі. Mетаболічний синдром індукували у щурів Wistar надходженням фруктози (200 г/л) з питною водою протягом 8 тижнів. Експеримент проводили на 30 щурах, розділених на п’ять груп: контрольні самці, контрольні самиці, самці на ВФД, самиці на ВФД із інтактними яєчниками, оваріектомовані самиці на ВФД. В ізольованих мітохондріях серця визначали показники окисно-відновного гомеостазу, а також швидкість споживання кисню. Встановлено, що мітохондрії серця контрольних самиць мали нижчу інтенсивність перекисного окислення ліпідів, вищу активність системи антиоксидантного захисту та швидкість дихання у стані 3 порівняно з інтактними самцями. Показано, що ВФД індукує більш виразний окислювальний стрес за рахунок значного пригнічення ензимних та неензимних компонентів антиоксидантного захисту та більшу дисрегуляцію дихання в мітохондріях серця самиць із дефіцитом естрогенів порівняно з самцями. Отримані дані можуть частково пояснити підвищений серцево-судинний ризик у жінок із дефіцитом естрогенів та обґрунтовують необхідність розробки нових напрямів профілактики та лікування серцево-судинних захворювань з урахуванням статі.
Вплив довготривалого споживання етанолу та дієти з високим вмістом жирів на мітохондріальне дихання в ацинарних клітинах підшлункової залози і гепатоцитах щурів
O. O. Білонога*, Г. M. Мазур, Б. O. Манько,
O. Р. Кулачковський, В. В. Манько
Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
*e-mail: olha.bilonoha@lnu.edu.ua
Отримано: 26 березня 2024; Виправлено: 09 травня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Хронічне вживання алкоголю може спричинити панкреатит і захворювання печінки. У тварин, що перебували на високожировій дієті у поєднанні з алкоголем, було показано як адаптацію так і пошкодження мітохондрій печінки. На сьогодні не відомо, чи здатний алкоголь або його метаболіти викликати порушення функцій мітохондрій у підшлунковій залозі in vivo. Це дослідження мало на меті оцінити вплив тривалого введення алкоголю в поєднанні з високожировою дієтою на мітохондріальне дихання ацинарних клітин підшлункової залози та гепатоцитів щурів. Щурі лінії Wistar перебували на високожировій дієті (35% калорій), яким перорально вводили алкоголь (6 г/кг маси тварини) протягом 14 днів. Дихання панкреатичних ацинусів та ізольованих гепатоцитів досліджували з використанням електроду Кларка. Введення алкоголю щурам спричиняло швидку втрату ваги протягом перших 5 днів експерименту. Панкреатичні ацинуси цих тварин мали знижену здатність до секреції амілази за стимуляції ацетилхоліном. Однак у групі тварин, які отримували алкоголь, не було виявлено змін ультраструктури ацинарних клітин підшлункової залози. Рівень амілази у плазмі крові не відрізнявся між групами тварин. Алкоголь спричинив значне (~40%) збільшення базальної та максимальної FCCP-стимульованої швидкості дихання ізольованих гепатоцитів. Введення алкоголю не вплинуло на базальне, олігоміцин-нечутливе або FCCP-стимульоване дихання у ізольованих панкреатичних ацинусах. Отже, хронічне введення алкоголю щурам, що перебували на високожировій дієті, не спричинило пошкодження мітохондрій підшлункової залози щурів, тоді як мітохондрії печінки адаптуються до алкоголю шляхом підвищення швидкості дихання.
Рівні гормонів міонектину, іризину, апеліну-13 та Елабели як біомаркерів цукрового діабету 2 типу: систематичний огляд
Abdullah A. H. Al-Rubaye1*, Walaa E. Jasim2, Ahmed A. H. Mohsin2
1Department of Medical Laboratory Technology, College of Health
and Medical Technology, Southern Technical University, Basra, Iraq;
2Department of Medical Laboratory Technology, College of Health
and Medical Technology, Middle Technical University, Baghdad, Iraq;
*e-mail: abdulla.abbas@stu.edu.iq
Отримано: 16 травня 2024; Виправлено: 23 червня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Резистентність до інсуліну вважається ключовим патофізіологічним показником, що лежить в основі цукрового діабету 2 типу. Проте, його патофізіологія залишається складною і недостатньо зрозумілою. Було показано, що міокіни, такі як міонектин та іризин, вироблені м’язовою тканиною, впливають на чутливість до інсуліну та можуть відігравати істотну роль в етіології резистентності до інсуліну. Апелін і Елабела, ендогенні пептидні ліганди рецептора протеїну J ангіотензину II (APJ), активно беруть участь у контролі метаболізму ліпідів і глюкози, що вказує на їхню важливу роль у лікуванні метаболічних станів, таких як діабет 2 типу. У цьому огляді проаналізовано дані щодо рівня маркерів резистентності до інсуліну – міонектину, іризину, апеліну-13 та Елабели – у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу.
Вплив надлишку або дефіциту мікроелементів і макроелементів на функцію щитовидної залози
K. Brzdęk*, S. Wiśniewski, O. Domańska, W. Baran, M. Brzdęk
Collegium Medicum, Jan Kochanowski University, Kielce, Poland;
*e-mail: brzdekinga@gmail.com
Отримано: 04 квітня 2024; Виправлено: 03 червня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Функціонування щитовидної залози є складним і на нього впливають різноманітні сполуки, зокрема йод, селен, залізо, кальцій, тіамін (вітамін B1), вітамін B12 і вітамін D. Це дослідження спрямоване на з’ясування значення мікроелементів і макроелементів у функціонуванні щитовидної залози та з’ясовує, як дисбаланс цих поживних речовин може призвести до різних захворювань щитовидної залози, включаючи рак щитовидної залози.