Category Archives: Uncategorized
Прогрес The Ukrainian Biochemical Journal у співпраці з Асоціацією RECOOP HST
М. Григор’єва1*, В. Чернишенко1, Ш. Варі2
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Міжнародна програма досліджень та інновацій у медицині,
Медичний центр Cedars-Sinai, Лос-Анджелес,
Каліфорнія, США, та президент Асоціації RECOOP HST;
*e-mail: mvgrigorieva@biochem.kiev.ua
Отримано: 01 травня 2024; Виправлено: 21 травня 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
У статті розглянуто вплив співпраці The Ukrainian Biochemical Journal (UBJ) з міжнародною асоціацією RECOOP HST на розвиток журналу в 2019-2023 рр. У цей період у журналі було опубліковано 324 статті. Переважна більшість із них написана українськими авторами (79,9%). Іноземні автори (20,1%) є представниками 15 країн. На вебсайті журналу було імплементовано онлайн-систему для обробки та рецензування рукописів, що збільшило надходження статей до редакції та дозволило ретельніше відбирати рукописи ще на етапі первинної оцінки. Як результат, відсоток відхилених рукописів виріс із 36,5 до 67,7. Підтримка RECOOP також відіграла ключову роль у покращенні якості публікацій UBJ завдяки оновленню редакційної ради, а також розширенню міжнародної бази рецензентів. У співпраці з RECOOP було окремо підготовлено вісім спеціальних випусків UBJ, включно з чотирма тематичними номерами. Загалом у цих номерах опубліковано 56 статей (110 цитувань). Кількість відвідувачів веб-сайту UBJ за зазначений період майже потроїлася. Наразі показники Scimago Journal (SJR) за 2022/2023 рр. становить 0,169, h-індекс 20, а оцінка впливу 0,63. Зроблено висновок, що співпраця з RECOOP сприяла публікації якісніших наукових статей, залученню висококласних спеціалістів до процесу рецензування і суворішому дотриманню журналом основних положень та етичних стандартів, а отже підвищенню рейтингу і впізнаваності UBJ у світовому науковому просторі.
Настав час віддати належне жінкам у науці: жінки, які отримали Нобелівську премію з хімії та фізіології або медицини
Т. В. Данилова1,2*, С. В. Комісаренко3
1Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Київ;
2Вища школа соціальних досліджень Інституту філософії
та соціології Польської академії наук, Варшава, Польща;
*e-mail: danilova_tv@ukr.net;
3Інститут біохімії ім О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: svk@biochem.kiev.ua
Отримано: 12 квітня 2024; Виправлено: 14 травня 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
У ХХІ столітті настав час визнати важливу роль жінок у науці. Дослідження, проведені жінками-науковцями поєднують світлий розум і глибокі знання з людяністю та мудрістю. Їхні підходи до вирішення проблем визначаються їхньою ментальністю та екзистенційним досвідом, що збагачує та розширює наукове поле. Це може призвести до несподіваних, але ефективніших вирішень. Проте жінки часто стикаються з перешкодами на своєму науковому шляху, і ситуація ще більш ускладнюється, коли йдеться про отримання наукових нагород, найпрестижнішою з яких є Нобелівська премія. З 1901 по 2023 рік Нобелівські премії присуджувалися 621 раз 965 особам і 27 організаціям, але лише 64 з них були отримані жінками-вченими. Хоча ми визнаємо та шануємо всіх жінок – лауреаток Нобелівської премії, у цій статті особливу увагу приділено жінкам, які отримали Нобелівські премії з хімії та фізіології або медицини і коротко описано їхні наукові досягнення. Більш детальніший опис їхнього життєвого та наукового шляху буде подано у наступних статтях.
Кінетичні закономірності та можливий механізм неензиматичного гідролізу ATP індукованого калікс[4]ареном С-107
С. О. Костерін1*, Т. О. Векліч1, О. І. Кальченко2,
A. I. Вовк3*, Р. В. Родік2, О. A. Шкрабак1
1Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: kinet@biochem.kiev.ua;
2Інститут органічної хімії НАН України, Київ;
e-mail: manli@ioch.kiev.ua;
3Iнститут біоорганічної хімії та нафтохімії ім. В. П. Кухаря НАН України, Київ;
*e-mail: vovk@bpci.kiev.ua
Отримано: 08 лютого 2024; Виправлено: 27 березня 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
Розроблено кінетичну модель калікс[4]арен-індукованого гідролізу АТP. Передбачається, що молекули калікс[4]арена С-107 утворюють комплекс із нуклеозидтрифосфатом, забезпечуючи виділення неорганічного фосфату Рі, а потім переходять у неактивний стан. Неактивні молекули калікс[4]арена вже не здатні утворювати комплекс з АТP і, відповідно, забезпечувати гідроліз нуклеозидтрифосфату. В експериментальних авторських дослідженнях вдалося пояснити кінетичні властивості реакції, а саме: незначний вихід кінцевого продукту реакції Pi; кількісні закономірності плато (у часі) накопичення продукту реакції при зміні концентрації калікс[4]арену С-107 або АТP; зворотна залежність напівперетворення АТP від його концентрації; відповідність початкової швидкості реакції від концентрації калікс[4]арена та АТP рівнянню Міхаеліса-Ментена. Остаточне рішення щодо молекулярного механізму калікс[4]арен-індукованого гідролізу АТP потребує подальших експериментальних і теоретичних досліджень.
Внутрішні ліпіди і їх жирнокислотний склад у вовні овець за біодеструкції мікроорганізмами руна
В. М. Ткачук1*, П. В. Стапай2, Н. З. Огородник1, Н. Р. Мотько3
1Львівський національний університет природокористування,
Дубляни, Львівська область, Україна;
2Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
3Львівський національний університет ветеринарної медицини
та біотехнологій імені С. З. Ґжицького, Львів, Україна;
*е-mail: vitalii-tkachuk@ukr.net
Отримано: 18 січня 2024; Виправлено: 23 лютого 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
Мікробіологічна деструкція волокон є поширеним пошкодженням вовни овець. Враховуючи визначальну роль внутрішніх ліпідів у формуванні поверхневих властивостей вовняних волокон, метою роботи було вивчити структуру та ліпідний склад нормальної та пошкодженої вовни. Дослідження проводили на вівцематках асканійської тонкорунної породи. Вміст мікроорганізмів оцінювали після посіву на щільні поживні середовища. Методом скануючої електронної мікроскопії досліджували поверхню вовняних волокон, методом тонкошарової хроматографії – вміст внутрішніх ліпідів після попереднього лужного гідролізу волокон, жирнокислотний склад – методом газорідинної хроматографії. Було показано, що у пошкодженій вовні міститься майже втричі більше бактерій, а також присутні вищі рівні актиноміцетів і грибів порівняно з нормальною вовною. Виявлено пошкодження кутикулярного шару внаслідок життєдіяльності мікрофлори руна. У дефектній вовні вміст вільних внутрішніх ліпідів і неетерифікованих жирних кислот був підвищений, а вміст протеїн-зв’язаних ліпідів і етерифікованого холестерину, а також церамідів був знижений порівняно з нормальною вовною. Рівень 18-метилейкозанової кислоти в протеїн-зв’язаних ліпідах пошкодженої вовни був знижений, що вказує на руйнування тіоефірних зв’язків, за допомогою яких структурні ліпіди ковалентно зв’язані з протеїнами через 18-метилейкозаноєву кислоту.
Йодидні n,π-хелатні комплекси платини(ІІ) на основі N-алілзаміщених тіосечовин та їх вплив на активність ензимів гепатобіліарної системи у порівнянні з хлоридними аналогами
В. Орисик1*, Л. Гарманчук2, С. Орисик3, Ю. Зборовський1,
С. Шишкіна4, І. Ступак2, П. Новікова3, Д. Остапченко2,
Н. Храновська5, В. Пехньо3, М. Вовк1
1Інститут органічної хімії НАН України, відділ хімії функціональних
гетероциклічних систем, Київ;
2ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, кафедра біомедицини, Україна;
3Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України,
відділ хімії комплексних сполук, Київ;
4Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» НАН України,
відділ рентгеноструктурних досліджень та квантової хімії ім. О. В. Шишкіна, Харків;
5Національний інститут раку, Київ, Україна;
*e-mail: vis.viktorys@gmail.com
Отримано: 21 грудня 2024; Виправлено: 30 січня 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
Пошук нових ефективних препаратів у лікуванні новоутворень залишається актуальним і сьогодні, оскільки адаптація трансформованих клітин до дії класичних препаратів сприяє виникненню лікарської резистентності. Це стосується ряду класичних хіміопрепаратів платинового ряду, зокрема цисплатину. У даній роботі ми описуємо дію нових аналогів цисплатину на клітини HepG2 і на ключовий ензим системи антиоксидантного захисту гамма-глутамілтранспептидазу (ГГТ), яка відіграє важливу роль у набутті патогенними клітинами лікарської стійкості до протипухлинних препаратів. Як аналоги цисплатину отримано нові моноядерні йодидні n,π-хелатні комплекси Pt(II) із заміщеними тіосечовинами N-алілморфолін-4-карботіоамідом або 3-аліл-1,1-діетилтіосечовиною. Усі сполуки досліджено спектральними методами ЕСП, ІЧ та 1Н/13С ЯМР. Комплекс I описано за допомогою рентгеноструктурного дослідження монокристалів. Також досліджено вплив цих аналогів на аланінамінотрансферазу (АЛТ), аспартатамінотрансферазу (ААТ), лактатдегідрогеназу (ЛДГ), які є маркерними ензимами при діагностиці захворювань печінки. Всі дослідження проведені у порівнянні зі хлоридними n,π-хелатними комплексами платини, отриманими раніше (однак вплив цих хлоридних аналогів платини на зазначені ензими досліджено вперше). Встановлено, що за показником IC50 і рівнем апоптозу клітин HepG2 досліджувані сполуки перевищують цисплатин. Крім того, дія досліджуваних комплексів здебільшого зводиться до зниження ступеня малігнізації клітин ліній гепатоцитів та активності ЛДГ і ГГТ, а також до зниження спожитої глюкози.
Некодуюча РНК NEAT‑1 та інтерлейкін-6 як діагностичні індикатори вітиліго
Mai M. Sharabi1*, Amr A. Zahra1, Azza M. Elamir1,
Talal A. Abd El Raheem2, Nesreen M. Aboraia2
1Department of Medical Biochemistry and Molecular Biology,
Faculty of Medicine, Fayoum University, Fayoum, Egypt;
2Department of Dermatology, STDs Andrology,
Faculty of Medicine, Fayoum University, Fayoum, Egypt;
*e-mail: mmm29@fayoum.edu.eg
Отримано: 15 березня 2024; Виправлено: 23 квітня 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
Вітиліго – хронічне аутоімунне захворювання, яке призводить до втрати функціонуючих меланоцитів та депігментації шкіри. NEAT-1, довга некодуюча РНК, відіграє важливу роль у діагностиці та лікуванні деяких аутоімунних та запальних захворювань. Припускають, що NEAT-1 може підвищувати рівень прозапальних цитокінів через регуляторну систему. Метою роботи було визначення рівня NEAT-1 та IL-6 у сироватці крові пацієнтів із вітиліго порівняно зі здоровими особами та оцінка його зв’язку з перебігом захворювання. У дослідженні взяли участь 60 осіб, яких було розподілено на групи, а саме 40 пацієнтів із вітиліго та 20 здорових осіб аналогічного віку та статі. Експресію NEAT-1 визначали методом ПЛР у реальному часі, рівень IL-6 визначали за допомогою ELISA. Оцінювання тяжкості захворювання здійснювали розраховуючи індекс площі вітиліго (VASI). Показано, що пацієнти із вітиліго мали значне підвищення рівнів NEAT-1 і IL-6 порівняно з контрольною групою. Виявлено позитивний кореляційний зв’язок між рівнями NEAT-1 та IL-6 і негативний кореляційний зв’язок між рівнем NEAT-1 та індексом VASI. Підвищені рівні NEAT-1 та IL-6 у сироватці крові свідчать про те, що ці біомаркери є перспективними діагностичними критеріями вітиліго та можливими мішенями для терапії.
Альфа-L-фукозидаза як передбачуваний прогностичний біомаркер при раку молочної залози
Z. M. A. A. Hamodat1*, H. H. Abdulwahhab2, A. R. M. T. Hamodat3
1Department of Chemistry, College of Science, University of Mosul, Iraq;
2Northern Technical University, AL-dour, Iraq;
3Mosul Center for Cardiac Medicine and Surgery, Mosul, Iraq;
*e-mail: zahraahamodat@uomosul.edu.iq
Отримано: 05 січня 2024; Виправлено: 03 лютого 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
Пошук надійних біомаркерів для прогнозування перебігу раку молочної залози має важливе значення для лікування захворювання. Метою дослідження було оцінити потенційну роль альфа-фукозидази (AFU) як передбачуваного прогностичного біомаркера розвитку раку молочної залози порівняно з класичними маркерами. У дослідженні взяли участь 30 здорових жінок (контрольна група) і 56 жінок з раком молочної залози, серед яких 25 пацієнток мали ранній і 31 – метастатичний рак молочної залози. Показано, що у пацієнток із ранніми стадіями раку молочної залози рівень AFU був суттєво підвищений, а коефіцієнт Де Рітіса достовірно не відрізнявся від контрольної групи. Пацієнтки з метастатичним раком молочної залози мали достовірно підвищені значення як AFU, так і коефіцієнта Де Рітіса порівняно з пацієнтками з ранньою стадією раку молочної залози та контрольною групою. Встановлена позитивна достовірна кореляція між рівнем AFU, віковим фактором (r = 0,295) та коефіцієнтом Де Рітіса у пацієнток із раком молочної залози. Зроблено висновок, що α-L-фукозидазу можна вважати передбачуваним прогностичним біомаркером, більш вагомим порівняно з коефіцієнтом Де Рітіса при раку молочної залози. До того ж наявність підвищених рівнів AFU та коефіцієнта Де Рітіса дає нам певне уявлення про стадію захворювання.
Ембелін зменшує гепатотоксичність, індуковану ізоніазидом та рифампіцином у щурів
O. F. Mosa
Public Health Department, College of Al-Lieth Health Science,
Umm Al Qura University, Makkah, Saudi Arabia;
e-mail: drosama2030@gmail.com
Отримано: 09 березня 2024; Виправлено: 29 квітня 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
Ізоніазид і рифампіцин є ефективними протитуберкульозними препаратами, але їх застосування пов’язане з ризиком медикаментозного ураження печінки. Ембелін, природний парабензохінон, що отримують з рослини ембелії ребристої, привернув увагу через свої потенційні терапевтичні, антиоксидантні та органопротекторні властивості. Метою роботи було оцінити гепатопротекторні властивості ембеліну на тлі ураження печінки, індукованого ізоніазидом та рифампіцином. Дослідження проводили на щурах лінії Вістар, ураження печінки індукували введенням ізоніазиду (100 мг/кг) та рифампіцину (100 мг/кг). Ембелін вводили в дозах 50, 75 і 100 мг/кг протягом 21 дня. Всі препарати вводили перорально. У сироватці крові визначали рівні маркерів оксидативного стресу, активність аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), лужної фосфатази (ЛФ) з використанням наборів для імуноензимного аналізу (Elabscience, Китай). Рівні фактора некрозу пухлин-α (ФНП-α), інтерлейкінів IL-1β та IL-6 визначали з використанням наборів для імуноензимного аналізу (Randox, Великобританія). Показано, що ембелін у різних дозах ефективно відновлював активність АСТ, АЛТ, лужної фосфатази, СОД і каталази та помітно знижував концентрації МДА, оксиду азоту, а також експресію прозапальних цитокінів IL-1β та IL-6, ФНП-α у сироватці крові тварин із медикаментозним ураженням печінки. Зроблено висновок, що гепатопротекторна дія ембеліну, ймовірно, пов’язана з його властивостями нейтралізувати радикали та пригнічувати експресію цитокінів.
Кореляція між рівнем протеїнів PREX та маркерами інсулінорезистентності та ліпідним профілем у пацієнтів із ожирінням та надмірною вагою без цукрового діабету
N. Hamza1*, A. A. Kasim2, W. E. Hameed2
1Babel Health Directorate, Ministry of Health and Environment, Babel, Iraq;
2Department of Clinical Laboratory Sciences, College of Pharmacy,
University of Baghdad, Baghdad, Iraq;
3Nutrition Clinic Unit, Al-Imam Al-Sadiq Teaching Hospital,
Ministry of Health, Babil, Iraq;
*e-mail: ali.abdulhussein@uobasrah.edu.iq
Отримано: 04 березня 2024; Виправлено: 03 квітня 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
Метаболічні порушення та ожиріння пов’язані з багатьма метаболічними змінами, зокрема, з порушенням чутливості до інсуліну та дисліпідемією. Останні дослідження підкреслюють ключову роль фосфатидилінозитол 3,4,5-трифосфат-залежних протеїнів обміну Rac (PREX-протеїнів) у патогенезі ожиріння, що спонукає до подальшого з’ясування їх потенційних терапевтичних ефектів. Метою даного дослідження було оцінити рівень протеїнів PREX у сироватці крові та його потенційний зв’язок із маркерами інсулінорезистентності та рівнем ліпідів у плазмі крові пацієнтів із ожирінням та надмірною вагою, які не хворіють на цукровий діабет. У дослідженні взяли участь 30 осіб із ожирінням, 30 – з надмірною вагою і 30 здорових осіб аналогічного віку і статі. Рівні PREX1 і PREX2 визначали за допомогою ELISA. Рівні інсуліну, глюкози, глікозильованого гемоглобіну, загального ліпідного профілю визначали за допомогою відповідних фотометричних наборів. Як показник чутливості до інсуліну використовували індекс HOMA-IR. Показано, що пацієнти з ожирінням без діабету мали вищий рівень PREX1 у сироватці крові порівняно з особами з надмірною та нормальною вагою. PREX1 позитивно корелював із маркерами інсулінорезистентності та дисліпідемії. Рівень PREX2 виявився нижчим як у пацієнтів із ожирінням порівняно з пацієнтами з надмірною вагою, так і у пацієнтів із надмірною вагою порівняно з особами з нормальною вагою. PREX2 негативно корелював із маркерами інсулінорезистентності, але не з маркерами дисліпідемії.