Category Archives: Uncategorized
Рівень фетуїну-А у пацієнтів із нелікованою дисфункцією щитоподібної залози
A. S. Idan1*, M. I. Hamzah1, M. S. Khudhair2
1Clinical Biochemistry Department, Al-Nahrain University, Medicine College, Iraq;
2Internal Medicine Department, Al-Nahrain University, Medicine College, Iraq;
*e-mail: alaas3223@gmail.com
Отримано: 26 серпня 2023; Виправлено: 08 листопада 2023;
Затверджено: 01 лютого 2024; Доступно онлайн: 26 лютого 2024
Відомо, що глікопротеїн плазми крові фетуїн-А, відіграє важливу роль у патогенезі багатьох метаболічних порушень. Метою цього дослідження було визначити рівень фетуїну-А в сироватці крові пацієнтів із вперше діагностованим первинним гіпертиреозом (ПГТ) та субклінічним гіпотиреозом (СГТ), а також дослідити кореляцію цього показника з рівнем тиреоїдних гормонів, віком та статтю пацієнтів. У дослідженні взяли участь 90 пацієнтів із нелікованою дисфункцією щитоподібної залози, за даними тиреоїдного тесту 45 з ПТГ і 45 з СГТ, та 90 осіб контрольної групи. Концентрації трийодтироніну (Т3), тетрайодтироніну (Т4) та тиреотропного гормону (ТТГ) у сироватці крові визначали за допомогою імунофлуоресцентного аналізу (ELFA), концентрацію фетуїну-А – за допомогою імуноензимного аналізу (ELISA). Встановлено, що рівень фетуїну-А був значно вищим у групі ПГТ порівняно з контрольною групою і мав достовірну позитивну кореляцію з рівнем Т3. У групі СГТ рівень фетуїну-А був достовірно нижчим і мав негативну кореляцію з рівнем ТТГ. Рівень фетуїну-А підвищувався з віком у групі ПГТ і не залежав від статі в усіх досліджуваних групах. Ідеальне значення AUC, отримане для фетуїну-А у порівнянні між групами ПГТ і СГТ, свідчить про можливість його використання як діагностичного маркера для диференціації між цими двома захворюваннями щитоподібної залози.
Антиоксиданти як добавки за медикаментозної тромбоцитопенії: порівняльний аналіз ванілової кислоти, L-карнітину та препарату Caripill™
M. Mithun, V. Rajashekaraiah*
Department of Biotechnology, School of Sciences,
JAIN (Deemed-to-be University), Bengaluru, Karnataka, India;
*e-mail: vani.rs@jainuniversity.ac.in
Отримано: 20 вересня 2023; Виправлено: 07 листопада 2023;
Затверджено: 01 лютого 2024; Доступно онлайн: 26 лютого 2024
Медикаментозна тромбоцитопенія (МТ) – це стан, при якому кількість тромбоцитів знижується через несприятливий вплив терапевтичних препаратів. Відомо, що рослинний екстракт C. papaya Caripill™ підвищує кількість тромбоцитів при тромбоцитопенічних станах. Антиоксидантний потенціал у лікування МТ оцінювали дослідженням впливу Caripill™, L-карнітину і ванілової кислоти на кількість тромбоцитів та показники оксидативного стресу у щурів з тромбоцитопенією, спричиненою пероральним введенням гідроксисечовини. Щури Wistar були поділені на чотири групи по п’ять тварин у кожній: контроль (без лікування); контроль + антиоксиданти; тромбоцитопенія; тромбоцитопенія + антиоксиданти. Вищезазначені антиоксиданти додавали перорально в дозі 50 мг/кг протягом 7 днів. Оксидативний стрес оцінювали за рівнем продуктів пероксидного окислення ліпідів, супероксидів, карбонільних та сульфгідрильних груп протеїнів, вимірювали активність СОД і КАТ в ізольованих тромбоцитах, крім того враховували показники агрегації тромбоцитів і секрецію АТP як функціональні маркери. Показано, що у щурів із тромбоцитопенією, ванілова кислота подібно до Caripill™ підтримувала функції тромбоцитів, підвищуючи їх антиоксидантну здатність і кількість. L-карнітин ефективно регулював ензимні антиоксиданти, підтримував функції тромбоцитів і захищав ліпіди та протеїни від окислення у щурів із тромбоцитопенією, однак не впливав на кількість тромбоцитів. Зроблено висновок, щодо використання досліджених антиоксидантів як добавок у терапевтичних цілях.
Множинні ефекти ангіостатинів за пошкодження рогівки
В. Л. Білоус*, A. O. Тихомиров
Відділ хімії та біохімії ферментів, Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна
НАН України, Київ;
*e-mail: basil.bilous@gmail.com
Отримано: 07 жовтня 2023; Виправлено: 01 листопада 2023;
Затверджено: 01 лютого 2024; Доступно онлайн: 26 лютого 2024
Тривале запалення та надмірна неоваскуляризація рогівки, що розвиваються внаслідок гострої травми ока, можуть погіршувати оптичну прозорість рогівки і призводити до погіршення зору. Фрагменти плазміногену, відомі як ангіостатини (AS), які пригнічують проангіогенне сигналювання. Однак ефекти АS на рогівку, окрім інгібування ангіогенезу, залишаються наразі не вивченими. У представленій роботі досліджували ефекти двох варіантів AS (K1-3 і K5) за умов лужного опіку рогівки кроликів та щурів. AS K1-3 у разовому дозуванні 0,075 або 0,75 мкг (0,1 або 1,0 мкМ), та AS K5 – 0,3 мкг (1,0 мкM) застосовували як очні краплі щоденно протягом 14 днів після пошкодження. Морфологічний тест Ефрона показав, що AS сприяють регресу новоутворених судин у рогівці тварин за лужного опіку. Вестерн-блот аналіз лізатів тканини рогівки показав, що застосування AS сприяло зменшенню рівнів протеїнів-маркерів, асоційованих із гіпоксією (HIF-1α), ангіогенезом (VEGF), ремоделюванням і фіброзом тканин (MMP-9), аутофагією (beclin-1), а також стресом ендоплазматичного ретикулума (GRP‑78), як основних ланок патологічного процесу. Крім того, AS K1-3 сприяв зростанню рівня ZO-1, протеїну щільних контактів, що свідчить про перебіг реепітелізації рогівки після хімічного ушкодження. Результати дослідження розкривають нові біологічні функції крингл-вмісних фрагментів плазміногену, що лежать в основі протекторного впливу AS під час загоєння рогівки за експериментального лужного опіку. Отримані дані можуть бути корисними для розробки нових ефективних препаратів для лікування ускладнень ушкодженої поверхні ока.
Кінетичні закономірності інгібуючої дії тіакалікс[4]арену С-1087 на активність Mg(2+)-залежної Са(2+)-транспортуючої АТP-гідролази в плазматичній мембрані гладеньком’язових клітин
Т. О. Векліч1, О. В. Бевза1, О. В. Малюк1*, С. О. Костерін1,
Р. В. Родік2, С. Г. Вишневський2, В. І. Кальченко2
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: alexmaliukid@gmail.com;
2Інститут органічної хімії НАН України, Київ
Отримано: 05 листопада 2023; Виправлено: 04 січня 2024;
Затверджено: 01 лютого 2024; Доступно онлайн: 26 лютого 2024
Суспензія плазматичних мембран клітин міометрія, оброблена 0,1% розчином дигітоніну, була використана для вивчення кінетичних закономірностей інгібуючої дії тетра-N-фенілсульфоніл трифторацетамідин-тіакаліксарен (С-1087) на активність Са2+,Mg2+-АТРази. Дослідження продемонстрували вплив С-1087 на кумулятивний ефект та максимальну швидкість гідролізу АТР. Не виявлено впливу С-1087 на спорідненість Са2+,Mg2+-АТРази до АТР, а також спорідненість і кумулятивний ефект іонів Са та коефіцієнт активації іонів Ca та Mg. Суттєве зниження максимальної швидкості гідролізу АТР свідчить про повний неконкурентний механізм інгібування Са2+,Mg2+-АТРазної активності тіакалікс[4]арену. Комп’ютерне моделювання показало, що інгібуючий вплив тіакалікс[4]арену С-1087 на Са2+,Mg2+-АТPазу може бути зумовлений кумулятивним впливом чотирьох просторово орієнтованих N-сульфоніламідинових груп на верхньому ободі його макроциклічної платформи.
Формування фосфатидної кислоти та передача сигналів у клітинах рослин
Я. С. Колесников, С. В. Кретинін, В. С. Кравець, Я. К. Бухонська*
Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії ім. В. П. Кухаря НАН України, Київ;
*e-mail: yasya.yaroslavka@gmail.com
Отримано: 07 листопада 2023; Виправлено: 18 грудня 2023;
Затверджено: 01 лютого 2024; Доступно онлайн: 26 лютого 2024
В огляді представлено оновлену інформацію про структуру, локалізацію та регуляцію ензимів формування фосфатидних кислот (ФК) фосфоліпази D, фосфоінозитид-специфічної та неспецифічної фосфоліпаз С та діацилгліцеролкіназ. Обговорюється специфічна роль ФК та ензимів, що продукують ФК, у процесах трансдукції сигналів у рослинах під час стресу.
Відкриття молекулярних і генетичних механізмів регуляції клітинного циклу: Нобелівські лауреати 2001 року Ліланд Хартвелл, Тімоті Хант і Поль Нерс
О. П. Матишевська*, В. М. Данилова, М. В. Григор’єва, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: matysh@yahoo.com
Отримано: 27 жовтня 2023; Виправлено: 28 листопада 2023;
Затверджено: 01 грудня 2023; Доступно онлайн: 18 грудня 2023
Нобелівською премією у 2001 році було нагороджено Ліланда Хартвелла, Пола Нерса і Тімоті Ханта за їхні відкриття молекулярних і генетичних механізмів клітинного циклу. В огляді проаналізовано особливості використаних вченими об’єктів, широкий спектр методів, застосованих для дослідження від звичайної світлової мікроскопії до технології рекомбінантної ДНК і комплементаційного тесту та викладено історію здійснених відкриттів. Завдяки роботам цих вчених склалося сучасне уявлення щодо існування контрольних точок клітинного циклу, комплексів, утворених цикліном і кіназами (cyclindependent kinases), що функціонують на різних фазах клітинного циклу, а також про механізм періодичної деградації цикліну та універсальність циклінового механізму клітинного ділення в усіх живих організмах.
Реакція антиоксидантної системи проростків пшениці різних генотипів на дію екзогенних прооксидантів: зв’язок зі стійкістю до абіотичних стресорів
Т. О. Ястреб1,2, О. І. Кокорев2, Б. Є. Макаова3, Н. І. Рябчун2,
Т. В. Сахно3, О. П. Дмитрієв4, Ю. Є. Колупаєв2,3*
1Науково-дослідний інститут рослинництва, Прага, Чеська Республіка;
2Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України, Харків, Україна;
3Полтавський державний аграрний університет, Полтава, Україна;
4Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України, Київ, Україна;
*e-mail: plant_biology@ukr.net
Отримано: 08 вересня 2023; Виправлено: 03 листопада 2023;
Затверджено: 01 грудня 2023; Доступно онлайн: 18 грудня 2023
Оксидативний стрес є важливим компонентом у розвитку пошкодженнь рослин, спричиненого спекою та посухою. Однак інформація про взаємозв’язок між стійкістю культурних рослин з різними генотипами до чинників навколишнього середовища та їхньою здатністю підтримувати про/антиоксидантний баланс залишається суперечливою. Метою цього дослідження було порівняти ростові реакції та адаптаційні можливості антиоксидантної системи у різних сортів пшениці до дії пероксиду водню та сульфату заліза(ІІ). Для дослідження використовували етіольовані проростки пшениці м’якої озимої (Triticum aestivum L.) сортів Антонівка і Тобак (жаро- та посухостійкі), а також Августина і Досконала (нестійкі до спеки та посухи). Триденні етіольовані проростки піддавали дії агентів окислювального стресу 50 мМ H2O2 або 5 мМ FeSO4 протягом однієї доби. Встановлено, що проростки сортів Антонівка і Тобак, оброблені H2O2 або FeSO4, здатні підтримувати відносно інтенсивний ріст, накопичують значно меншу кількість ендогенного пероксиду водню та продукту пероксидного окислення ліпідів малонового діальдегіду, значно підвищують вміст антоціанів та мають вищу активність антиоксидантних ензимів (супероксиддисмутази і каталази) порівняно з нестійкими сортами. Реакція нестійких сортів на дію стресових агентів полягала лише у збільшенні вмісту проліну з одночасним зниженням активності СОД та вмісту антоціанів. Виявлені сортові маркери адаптивної стратегії антиоксидантної системи можуть бути використані для розробки нових підходів до скринінгу сортів пшениці з перехресною стійкістю до основних абіотичних стресорів.