Tag Archives: каталаза
Превентивна дія N-стеароїлетаноламіну на розвиток порушення пам’яті, біохімічні параметри крові та мозку в щурів з експериментальними скополамініндукованими когнітивними порушеннями
Т. М. Горідько1, Г. В. Косякова1, А. Г. Бердишев1,
О. Ф. Мегедь1, О. В. Онопченко1, В. М. Клімашевський1,
О. С. Ткаченко1, В. Р. Базилянська1, В. О. Холін2,
К. О. Песчана2, С. А. Михальський2, Н. М. Гула1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Інститут геронтології НАМН України, Київ;
e-mail: TanGoRi@ukr.net
Порушення когнітивних функцій є найактуальнішою медичною та соціальною проблемою сьогодення. Метою роботи було оцінити протекторний вплив N-стеароїлетаноламіну (NSE) на стан пам’яті, біохімічні показники крові та головного мозку в щурів за індукованих скополаміном когнітивних розладів. Результати досліджень показали, що NSE за умов введення його щурам per os (5 мг/кг, 5 днів, протягом останніх 3 днів за 20 хв до введення скополаміну (1 мг/кг, один раз на добу протягом 3 днів, інтраперитонеально)) запобігає розвитку порушення пам’яті. Виявлений ефект NSE може бути обумовлений його здатністю запобігати зростанню ацетилхолінестеразної активності, порушенню про/антиоксидантної рівноваги в плазмі крові, гіпокампі та фронтальній корі головного мозку тварин, змінам вмісту фосфоліпідів, вільного холестеролу та його ефірів у досліджуваних відділах головного мозку щурів. Виявлені біологічні ефекти N-стеароїлетаноламіну свідчать, що NSE є перспективною сполукою для створення на його основі нового лікарського засобу для лікування когнітивних порушень різного генезу.
Антиоксидантні ефекти N-стеароїлетаноламіну у тканині серця та плазмі крові щурів за умов введення доксорубіцину
Є. А. Ґудзь, Н. М. Гула, Т. О. Хмель, Т. М. Горідько, А. Г. Бердишев
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: ngula@biochem.kiev.ua
Досліджували вплив N-стеароїлетаноламіну (NSE) на порушення антиоксидантного захисту у тканині серця і плазмі крові щурів, спричинені введенням доксорубіцину. Показано, що застосування доксорубіцину призводить до зменшення активності ензимів антиоксидантного захисту клітин тканини серця, зокрема супероксиддисмутази і глутатіонпероксидази. Введення NSE сприяє частковій нормалізації показників активності цих ензимів. Встановлено, що доксорубіцин призводить до підвищення рівня сечовини та креатиніну у плазмі крові піддослідних тварин. Введення NSE не впливає на рівень креатиніну та нормалізує рівень сечовини.
Тканинна специфіка функціонування антиоксидантної системи та пероксидного окислення ліпідів в амурського сазана різних вікових груп
С. І. Крась, С. І. Тарасюк
Інститут рибного господарства НААН України, Київ;
e-mail: s_kras@inbox.ru, tarasjuk@ukr.net
Досліджували тканинні особливості функціонування ключових ензимів системи антиоксидантного захисту (АОЗ) у статевозрілих і статевонезрілих особин амурського сазана. Встановлено, що зміни активності ензимів системи АОЗ та інтенсивності пероксидного окислення ліпідів характеризуються видовими органо-тканинними та віковими особливостями метаболізму і найвираженішими є в міокарді.
Зміни інтенсивності оксидативного стресу крові щурів-пухлиноносіїв за введення системи реній-платина різними способами
К. Л. Шамелашвілі1, Н. І. Штеменко2, І. В. Леус3, С. О. Бабій4, О. В. Штеменко5
1ДУ «Дніпропетровська медична академія» МОЗ України;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
3Університет Оклахоми, Оклахома-сіті, США;
4ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпропетровськ;
5Український державний хіміко-технологічний університет, Дніпропетровськ;
e-mail: shamelashvili@rambler.ru
Досліджено вплив способу введення дихлоротетра-μ-ізобутиратодиренію(ІІІ) – І – (у водному розчині, ліпосомах, наноліпосомах, твердих наночастинках і разом з цисплатином – у системі реній-платина) на інтенсивність процесу пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ) плазми крові та активність ензимів антиоксидантного захисту еритроцитів на моделі пухлинного росту. Встановлено зменшення вмісту ТБК-активних продуктів плазми за введення І щурам-пухлиноносіям незалежно від способу та інтенсивності гальмування пухлини. Показано ефективність зниження (у чотири рази) гасіння ПОЛ сполукою І, що значно перевищує ефективність відомих антиоксидантів. Виявлено збільшення активності супероксиддисмутази та зменшення активності каталази еритроцитів за введення І різними способами у порівнянні з контролем. В експериментах in vitro з нативною супероксиддисмутазою доведено факт взаємодії ензиму з І із наступною активацією активного центру та виявлено супероксиддисмутазну активність І, що може бути певним внеском у підвищення активності ензиму in vivo. Показано перспективність використання кластерних сполук ренію в медицині як нетоксичних ефективних антиоксидантів, здатних до дезактивації супероксидного радикала.
Прооксидантно-антиоксидантний стан зародків в’юна за впливу амідних похідних 1,4-нафтохінону
А. О. Безкоровайний1,2, А. Р. Зинь2, Н. П. Гарасим1, Ю. Т. Лень2,3, О. М. Фігурка3, Д. І. Санагурський1
1Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
2Львівський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України;
3Національний університет «Львівська політехніка», Україна;
e-mail: andriy.bezkorovajnyj@gmail.com
Механізми порушень функціонування клітин, індуковані амідними похідними 1,4-нафтохінону залишаються недостатньо з’ясованими. У роботі досліджували особливості впливу цих похідних на про-/антиоксидантний гомеостаз зародків в’юна Misgurnus fossilis L. в період раннього ембріогенезу. Вивчали вплив 2-хлоро-3-гідрокси-1,4-нафтохінону, 2-хлоро-3-(3-оксо-3-(піпередин-1-іл)пропіламіно)-1,4-наф-тохінону (ФО-1), 2-хлоро-3-(3-(морфолін-4-іл)-3-оксопропіламіно)-1,4-нафтохінону (ФО-2) в концентраціях 10-3, 10-5, 10-7 М на вміст вторинних продуктів пероксидного окислення ліпідів (ТБК-активних продуктів), активність супероксиддисмутази і каталази зародків в’юна. Встановлено, що вміст ТБК-активних продуктів у зародкових клітинах за впливу амідних похідних 1,4-нафтохінону і вихідної сполуки їхнього синтезу (2-хлоро-3-гідрокси-1,4-нафтохінону) дозозалежно знижувався впродовж досліджуваного періоду, тоді як активність супероксиддисмутази та каталази, порівняно з контролем зростала. Результати двофакторного дисперсійного аналізу свідчать про те, що переважно на вміст ТБК-активних продуктів і активність супероксиддисмутази впливали 2-хлоро-3-гідрокси-1,4-нафтохінон та амідні похідні 1,4-нафтохінону (ФО-1 та ФО-2). Проте на роботу каталази значну дію мав час розвитку зародків в’юна у порівнянні з досліджуваними похідними 1,4-нафтохінону.
Інтенсивність пероксидних процесів і активність антиоксидантних ензимів у тканинах щурів за підвищеного рівня хрому в раціоні
Р. Я. Іскра, В. Г. Янович
Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
е-mail: ruslana_iskra@inenbiol.com.ua
Наведені дані про вплив хрому в різних тканинах щурів у разі споживання його з комбікормом у вигляді CrCl3 × 6H2O на інтенсивність пероксидних процесів та активність антиоксидантних ензимів. Встановлено ступінь підвищення вмісту хрому в досліджуваних тканинах щурів під час додавання його до комбікорму в кількості 200 мкг/кг протягом 30 днів. Вміст хрому у досліджуваних тканинах щурів зменшується в ряду: селезінка, серце, нирки, легені, мозок, печінка, скелетний м’яз.
В усіх тканинах щурів, яким згодовували комбікорм із добавкою хрому, за винятком скелетних м’язів, зменшується вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ) – гідропероксидів і ТБК-активних продуктів (вторинних продуктів ПОЛ, які утворюються в реакції з 2-тіобарбітуровою кислотою). Найбільше зменшується вміст продуктів ПОЛ у селезінці, нирках, печінці і легенях. При цьому в усіх органах і тканинах щурів за дії хрому підвищується активність глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази і каталази. У мозку і нирках зростає вміст відновленого глутатіону. Активність супероксиддисмутази більша лише в серцевому і скелетному м’язах тварин, приблизно однакова в легенях і печінці, а в інших органах – мозку, нирках і селезінці у тварин дослідної групи активність ензиму нижча, ніж у тварин контрольної групи. Одержані результати свідчать про регуляторний вплив хрому на активність ензимів антиоксидантної системи в органах і тканинах щурів, про органно-тканинні особливості цього впливу.
Стан системи антиоксидантного захисту в плазмі крові та серцевому м’язі щура за дії гістаміну та гіпохлориту натрію
О. І. Бішко, Н. П. Гарасим, Д. І. Санагурський
Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
e-mail: oliabishko@gmail.com
На фармацевтичному ринку наявний широкий спектр антигістамінних препаратів, проте вони виявляють небажані побічні ефекти. З цієї причини для знешкодження гістаміну в організмі потрібно шукати альтернативні шляхи. Тому нашу увагу привернув розчин гіпохлориту натрію, який є сильним окисним агентом. Метою роботи було дослідити дію гістаміну та гіпохлориту натрію на стан антиоксидантної системи плазми крові та серцевого м’яза щура. Показано, що досліджувані чинники призводять до порушення роботи ензимів антиоксидантної системи. Встановлено, що екзогенне введення гістаміну в дозах 1 та 8 мкг/кг зумовлює зростання активності супероксиддисмутази у плазмі крові впродовж усього досліду. Внаслідок дослідження ензимів, які розщеплюють гідропероксиди та пероксид водню, показано, що за дії гістаміну (у дозі 1 мкг/кг) на 1-шу добу досліду відбувається зростання активності глутатіонпероксидази. Проте на 7-му добу відмічено зростання активності як глутатіонпероксидази, так і каталази. Встановлено, що у плазмі крові щурів за дії гіпохлориту натрію відбувається порушення роботи супероксиддисмутази. Активність ензимів, які відповідають за знешкодження пероксиду водню та гідропероксидів, пригнічується. Внаслідок впливу гістаміну в тканинах серця відбувається розбалансування роботи супероксиддисмутази, зростання активності каталази та зниження – глутатіонпероксидази. Дія гіпохлориту натрію на серцевий м’яз інтактних тварин, а також взаємний вплив гістаміну та гіпохлориту натрію зумовлюють зростання активності супероксиддисмутази та каталази і призводить до значного зниження активності глутатіонпероксидази.
Активність прооксидантно-антиоксидантної системи в зародків в’юна за впливу мікрохвильового випромінювання
М. М. Яремчук, М. В. Дика, Д. І. Санагурський
Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
e-mail: m.yaremchuk@i.ua
Електромагнітні випромінювання (ЕМВ) впливають на організм, насамперед на рівні клітин. У зв’язку з цим, дослідження впливу ЕМВ на процеси ліпопероксидації та систему антиоксидантного захисту є актуальним для розуміння механізмів його дії. Метою роботи було вивчення впливу мікрохвильового випромінювання на про-/антиоксидантний гомеостаз зародків в’юна (Misgurnus fossilis L.) за раннього ембріогенезу. Досліджували вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів – гідропероксидів ліпідів, ТБК-активних продуктів, – та активність супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази і каталази в зародків в’юна за впливу мікрохвильового випромінювання (GSM-900 МГц, SAR = 1,1 Вт/кг) протягом 1; 5; 10 та 20 хв впродовж раннього ембріогенезу. Встановлено, що вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів у зародкових клітинах за впливу мікрохвильового випромінювання зазнає істотних змін. Крім того, за його дії (1; 5; 10 хв) підвищується активність супероксиддисмутази, однак за 20-хвилинного опромінення цей показник знижується до рівня контрольних значень. Показано, що мікрохвильове випромінювання на частотах мобільного зв’язку знижує активність компонентів системи антиоксидантного захисту, зокрема каталази і глутатіонпероксидази. Винятком є зростання активності каталази на стадії 10-го поділу бластомерів (P < 0,05). Результати двофакторного дисперсійного аналізу свідчать про те, що значну частку всіх спостережуваних змін спричинює фактор мікрохвильового випромінювання.
Вплив ω-3 поліненасичених жирних кислот на оксидативний стрес та експресію цитохрому Р450 2Е1 в печінці щурів
О. В. Максимчук
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, Київ;
e-mail: prima@imbg.org.ua; o.maksymchuk@ukr.net
Поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК), зокрема ω-3, входять до складу фосфоліпідного шару біомембран, що є важливим для здійснення трансмембранного транспорту та функціонування комплексів мембраноасоційованих ензимів. Вільні ω-3 ПНЖК впливають на рівень експресії багатьох генів, і, таким чином, регулюють метаболічні процеси, зокрема ліпідний та вуглеводний обмін у клітинах печінки. Цитохром Р450 2Е1 (1.14.14.1) здійснює біотрансформацію ліпофільних речовин екзогенного та ендогенного походження, а також залучається в гомеостатичні процеси як на клітинному, так і на системному рівнях. У роботі досліджували зміни експресії цитохрому Р450 2Е1, а також стану антиоксидантної системи та рівня пероксидних процесів у печінці експериментальних тварин за довготривалого введення ω-3 ПНЖК. Виявлено більш ніж дворазове підвищення вмісту цитохрому Р450 2Е1 в печінці щурів, яким щоденно протягом 4 тижнів до стандартного раціону додавали ω-3 ПНЖК. Разом із цим, такі зміни експресії ензиму не призводили до порушення балансу про-/антиоксидантних процесів у клітинах досліджуваного органу.
Стан антиоксидантної системи тимоцитів щурів в умовах експериментального ульцерогенезу
В. А. Ковальова, Л. М. Гайда, А. Є. Шевченко,
Д. В. Шелест, Л. І. Остапченко
ННЦ «Інститут біології» Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, Україна;
e-mail: vikikov@univ.kiev.ua
Особливості вільнорадикальних процесів та їх вплив на реалізацію імунокомпетентними клітинами, зокрема тимоцитами, своїх функцій в умовах розвитку виразкової хвороби сьогодні ще недостатньо вивчені. Встановлено, що за обох моделей виразок (стресової і етанолової) в тимоцитах щурів спостерігається зниження активності каталази в 1,7 і 3,4 раза відповідно, а глутатіонпероксидази ~ у 2,0 рази відносно контролю. У разі застосування стресової моделі також виявлено зниження активності СОД в 1,5 раза та підвищення активності глутатіонтрансферази в 1,8 раза порівняно з контролем, на відміну від етанолової моделі виразки шлунка. Зростання активності глутатіонтрансферази можна розглядати як адаптацію в умовах стресу. Одержані результати свідчать про зниження активності антиоксидантної системи тварин в умовах експериментального ульцерогенезу і підтверджують комплексну негативну дію виразки шлунка на організм.