Category Archives: Uncategorized
Вплив біоактивних альдегідів на властивості желатини
І. П. Крисюк, Н. Д. Дзвонкевич, Т. Т. Володіна,
Н. М. Попова, С. Г. Шандренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
е-mail: iryna-kr@yandex.ua
Біоактивні альдегіди є одними з основних чинників постсинтетичних модифікацій протеїнів, що, в свою чергу, є причиною та наслідком багатьох захворювань. В дослідах in vitro проведено порівняльне дослідження модифікуючої дії на желатину низки альдегідів, які утворюються ендогенно. Розчин желатини (20 мМ) інкубували з: рибозою, дезоксирибозою, гліоксалем, метилгліоксалем, формальдегідом, акролеїном (20 мМ кожний) та з їх поєднаннями, в 0,1 М Na-фосфатному буфері (рН 7,4), що містив 0,02% азиду натрію, при 37 °С в темряві протягом 30 діб. Досліджували флуоресцентні властивості утворених аддуктів та електрофоретичну характеристику молекулярної маси. Показано, що утворені аддукти різняться за спектрами флуоресценції. За інтенсивністю флуоресценції встановлено шкалу альдегідів: формальдегід < метилгліоксаль < акролеїн < рибоза < дезоксирибоза < гліоксаль. Результати електрофоретичного дослідження свідчать, що за дії альдегідів утворюються міжпептидні зшивки та перерозподіл у бік збільшення молекулярної маси фрагментів желатини. За цим показником встановлено такий рейтинг: рибоза < дезоксирибоза < акролеїн < гліоксаль < формальдегід < метилгліоксаль. У разі порівняння двох вищенаведених рейтингів видно, що вони не збігаються: альдегіди, які мають найнижчу здатність формувати флуоресцентні аддукти, виявляють найвищу здатність утворювати міжмолекулярні зшивки в протеїнах. Тому оцінка інтенсивності постсинтетичних модифікацій, наприклад, в колагені шкіри, потребує залучення комплексних підходів для використання в діагностичній практиці.
Металопротеїни в процесі формування резистентного фенотипу карциносаркоми Уокер-256 у щурів
В. Ф. Чехун, Ю. В. Лозовська, А. П. Бурлака, І. І. Ганусевич,
Ю. В. Швець, Н. Ю. Лук’янова, І. М. Тодор,
Д. В. Демаш, А. А. Павлова, Л. А. Налєскіна
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Київ;
e-mail: Lozovskaya.2012@mail.ru
Проведено дослідження функціонального стану металовмісних протеїнів у сироватці крові та пухлині щурів у процесі формування резистентного фенотипу злоякісно трансформованих клітин під час проведення 12 курсів хіміотерапії з доксорубіцином. Встановлено, що на всіх етапах формування резистентності до доксорубіцину, в пухлинній тканині тварин із карциносаркомою Уокер-256 відбувається істотне підвищення вмісту протеїнів – трансферину та феритину, що задіяні у транспорті та депонуванні заліза порівняно із тваринами, яким доксорубіцин не вводили. У сироватці крові цих тварин виявлено зниження рівня феритину на початковому етапі формування резистентності до доксорубіцину та істотне підвищення за сформованого резистентного фенотипу пухлини. Протилежний характер змін виявлено щодо вмісту трансферину. Крім того, у процесі розвитку резистентності до доксорубіцину в пухлинній тканині зростає рівень «вільного заліза», який вірогідно корелює з підвищенням генерації АФК та концентрацією активних форм матриксних металопротеїназ – ММП-2 та ММП-9. Поряд із цим поступово збільшується вміст непротеїнових SH-груп у пухлині. У сироватці крові на початку формування резистентності відбувається значне зростання активних форм церулоплазміну і різке їх зниження у разі повної втрати пухлиною чутливості до доксорубіцину. Отже, феномен формування резистентності карциносаркоми Уокер-256 супроводжується як дерегуляцією металовмісних протеїнів у сироватці крові та пухлинній тканині, так і зміною активності системи антиоксидантного захисту. Таким чином, внаслідок проведеного дослідження окреслено коло металовмісних протеїнів, які задіяні у формуванні резистентного фенотипу пухлин. Вони можуть слугувати мішенню для засобів корекції, що спрямовані на подолання резистентності до доксорубіцину.
Антиоксидантна активність алкоксизаміщених (хінолін-4-ілтіо)карбонових кислот
О. О. Бражко1, М. П. Завгородній1, О. С. Кругляк2,
Л. О. Омельянчик1, Г. С. Шаповал2
1Запорізький національний університет, Україна;
2Інститут біоорганічної хімії та нафтохії НАН України, Київ;
e-mail: hellen.brazhko@gmail.com
Проведено відбір за допомогою віртуального скринінгу потенційних біоактивних молекул серед алкоксипохідних (хінолін-4-ілтіо)карбонових кислот та визначено їхню біологічну активність. Досліджувані речовини виявили себе як малотоксичні біологічно активні сполуки. Встановлено, що 4-тіопохідні хіноліну мають виражений антирадикальний, антиокислювальний ефект і можуть відігравати роль превентивних антиоксидантів, радіо- та цитопротекторів.
Рекомбінантні одноланцюгові варіабельні фрагменти антитіл (scFv) проти Pro(144)-Leu(155) ділянки протеїну С людини
О. С. Олійник, К. О. Паливода, Н. Е. Луговська,
Д. В. Колибо, Е. В. Луговськой, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: lenaoliinyk@mail.ru
Метою роботи було одержати рекомбінантні одноланцюгові варіабельні фрагменти антитіл (scFv) проти протеїну С людини, ключового компонента антикоагуляційної системи крові. Для цього було синтезовано пептид, що імітує послідовність Pro144-Leu155 протеїну С, та сконструйовано бібліотеку scFv антитіл миші, імунну до цього пептиду. Методом фагового дисплею зі сконструйованої бібліотеки відібрано scFv 9Е, специфічні до протеїну С. Константа дисоціації scFv 9Е становила 2∙10-9 М. Показано, що scFv 9Е можуть застосовуватись для визначення протеїну С в імуноензимному аналізі та імуноблотингу. Відібрані scFv у подальшому можуть бути використані в дослідженнях протеїну С, а також для розробки методу кількісного визначення протеїну С у плазмі крові людини.
Особливості метаболізму глюкози і гліцеролу у Nocardia vaccinii ІМВ В-7405
Т. П. Пирог1,2, Т. А. Шевчук1, Х. А. Берегова2, Н. В. Кудря2
1Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
2Національний університет харчових технологій, Київ, Україна;
е-mail: tapirog@nuft.edu.ua
Встановлено, що глюкоза у продуцента поверхнево-активних речовин Nocardia vaccinii ІМВ В-7405 асимілюється в пентозофосфатному циклі, а також розщепленням через глюконат (активність NAD+-залежної глюкозо-6-фосфатдегідрогенази і FAD+-залежної глюкозодегідрогенази 835 ± 41 і 698 ± 35 нмоль·хв-1·мг-1 протеїну відповідно). Утворений в глюконокіназній реакції 6-фосфоглюконат залучається у пентозофосфатний цикл (активність конститутивної NADP+-залежної 6-фосфоглюконат-дегідрогенази 357 ± 17 нмоль·хв-1·мг-1 протеїну). Катаболізм гліцеролу до дигідроксіацетонфосфату (інтермедіат гліколізу) може здійснюватися двома шляхами: через гліцерол-3-фосфат (активність гліцеролкінази 244 ± 12 нмоль·хв-1·мг-1 протеїну) і через дигідроксіацетон. Поповнення пулу С4-дикарбонових кислот у клітинах штаму ІМВ В-7405 в умовах росту як на глюкозі, так і гліцеролі відбувається у фосфоенолпіруват(ФЕП)-карбоксилазній реакції (714−803 нмоль·хв-1·мг-1 протеїну). Залучення 2-оксоглутарату до циклу трикарбонових кислот відбувається альтернативним шляхом за участю 2-оксоглутаратсинтази. Виявлена активність обох ключових ензимів глюконеогенезу (ФЕП-карбоксикінази і ФЕП-синтетази), трегалозофосфатсинтази і NADP+-залежної глутаматдегідрогенази підтвердила здатність штаму ІМВ В-7405 до синтезу поверхнево-активних гліко- та аміноліпідів відповідно.
Ліпоксигенази і регуляція метаболізму клітин рослин
І. В. Покотило, Я. С. Колесников, М. В. Дерев’янчук, Г. І . Харитоненко, В. С. Кравець
Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, Київ;
e-mail: kravets@bpci.kiev.ua
Ліпоксигенази є поширеними ензимами рослин, які каталізують пероксидне окислення поліненасичених жирних кислот. Ця реакція є ключовою в ензиматичному каскаді формування широкого спектра регуляторів метаболізму рослин – оксиліпінів. З дією цих біологічно активних сполук пов’язують формування захисних механізмів за умов біотичних та абіотичних стресів, а також регуляцію процесів росту, розмноження та старіння рослинних організмів. В огляді підсумовано сучасні погляди на класифікацію липоксигеназ, їхню структуру та каталітичні властивості. Розглянуто особливості регуляції активності ензиму на транскрипційному та посттрансляційному рівнях, а також місце ліпоксигеназного каталізу в сигналінгу клітин рослин.
Асоціація алельних варіантів гена рецептора андрогенів (за кількістю CAG-повторів) з андрогензалежними гормонально-метаболічними показниками організму людини
В. В. Корпачев, С. В. Мельниченко, Р. Г. Лукашова
ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин
ім. В. П. Комісаренка НАМН України», Київ;
e-mail: vitascovna@gmail.com
В огляді наведено сучасні уявлення про асоціацію різних (за кількістю CAG-повторів – цитозин-аденін-гуанін-повторів) алельних варіантів гена рецептора андрогенів (AR) зі зміною активності цього рецептора в організмі людини. Проаналізовано результати низки досліджень, в яких містяться суперечливі висновки щодо залежності функції андрогенів від кількості CAG-повторів у гені AR. Звернуто увагу на зв’язок між кількістю CAG-повторів та показниками вуглеводного і ліпідного обмінів в осіб обох статей.
Mg(2+),ATP-залежна кальцієва помпа плазматичної мембрани гладеньком’язових клітин. ІІ. Регуляція активності
Т. О. Векліч, Ю. Ю. Мазур, С. О. Костерін
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: veklich@biochem.kiev.ua, yuliya.vorona@gmail.com
Са2+-помпа плазматичної мембрани є одним із ключових протеїнів, які беруть участь у процесах обміну іонів Са в гладеньком’язових клітинах. Її функції є досить різноманітними: від контролю базальної цитоплазматичної концентрації Са2+ – до регуляції протеїнів, що залучені у Са2+-залежні сигнальні каскади, і часто залежать від ізоформи або навіть від форми альтернативного сплайсингу вказаного вище протеїну. Зважаючи на досить різноматні функції та властивості Са2+-помпи плазматичної мембрани, які детально було розглянуто в першій частині нашого огляду (Ukr. Biochem. J., 2015, 87, № 1), важливим, з точки зору функціонування клітини, є прецизійна регуляція її активності. Тому друга частина огляду присвячена саме висвітленню різноматніх факторів регуляції активності Са2+-помпи плазматичної мембрани гладеньком’язових клітин: як ендогенних, так і екзогенних, біотичних та абіотичних чинників. Особлива увага приділяється даним літератури та власним результатам, пов’язаним із розробкою та пошуком селективного інгібітора Са2+-помпи плазматичної мембрани, який дозволив би прискіпливіше вивчати її функціональні особливості в гладеньком’язових клітинах.