Category Archives: Uncategorized
Відкриття подвійної спіралі ДНК або революція, що започаткувала еру молекулярної біології (Нобелівська премія 1962 р.)
О. П. Матишевська*, В. М. Данилова, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail:matysh@yahoo.com
Отримано: 19 червня 2020; Затверджено: 13 листопада 2020
50-ті роки минулого сторіччя відзначились революційними відкриттями у галузі дослідження структури ДНК. Хронологія присудження Нобелівської премії вченим – авторам цих відкриттів, не завжди збігається із хронологією оприлюднення результатів їхніх досліджень. Дж. Вотсон і Ф. Крік опублікували у «Nature» свою невеличку статтю про відкриття структури ДНК, яка сколихнула науковий світ, у 1953 році, а отримали Нобелівську премію разом з М. Вілкінсом лише через 9 років. Відкриття хімічної структури ДНК визнано одним з найвидатніших біологічних відкриттів ХХ сторіччя. Завдяки історичним науковим досягненням цих вчених почався розвиток нового напряму природничих наук – молекулярної біології.
Рівень інтерлейкіну-8 у крові щурів за експериментального остеоартрозу та гіпотиреозу
Д. С. Носівець
ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»;
e-mail: dsnosivets@ukr.net
Отримано: 09 травня 2020; Затверджено: 13 листопада 2020
Мета роботи дослідити рівень інтерлейкіну-8 під впливом нестероїдних протизапальних засобів та парацетамолу за експериментального остеоартрозу та гіпотиреозу в щурів. Експерименти проведено на 75 білих нелінійних щурах обох статей. Експериментальний остеоартроз було індуковано одноразовим введенням 0,1 мл розчину монойодоцтової кислоти в колінний суглоб, який готували з розрахунку 3 мг реагенту на 50 мкл фізіологічного розчину. Експериментальний гіпотиреоз було змодельовано ентеральним введенням 0,02%-го розчину карбімазолу, який готували з розрахунку 5 мг на 250 мл фізіологічного розчину і давали тваринам з питним раціоном протягом 6 тижнів. На 42-гу добу експерименту тварин розділили на 14 груп і розпочали щоденне введення ліків протягом 5 діб. Рівень інтерлейкіну-8 в сироватці крові визначався методом ІЕА in vitro на 42-гу та 47-му добу експерименту. Спостерігали значне зниження (P ≤ 0,05) підвищеного рівня цитокінів під впливом лікарських препаратів. За ступенем впливу на дегенеративно-дистрофічний процес у суглобі досліджувані препарати можна розташувати таким чином: диклофенак натрію > ібупрофен > німесулід = мелоксикам > целекоксиб > парацетамол. Встановлено, що визначення рівня інтерлейкіну-8 дозволяє оцінити протизапальну активність нестероїдних протизапальних засобів та парацетамолу на тлі експериментальних остеоартрозу та гіпотиреозу.
Дослідження особливостей дієти хворих на гіпотиреоз
О. Олійник
Державна школа вищої освіти імені Папи Івана Павла ІІ у м. Бяла-Підляска, Польща;
e-mail: Alexanderoliynyk8@gmail.com
Отримано: 17 квітня 2020; Затверджено: 13 листопада 2020
Дослідження взаємозв’язку між харчовими особливостями та патогенезом гіпотиреозу є дуже актуальними. Мета цієї роботи – вивчити дієтичні особливості хворих на гіпотиреоз та визначити можливий вплив харчових уподобань пацієнтів на патогенез гіпотиреозу. Обстежено 400 жінок польської національності у віці 19-28 років, які проживають у районі Бяла-Підляски Люблінського воєводства Польщі і вважають себе здоровими. Визначали рівень вільного (FT3) і загального (T3) трийодтироніну, вільного (FT4) та загального (T4) тироксину, тиреотропного гормону (ТТГ), рівень антитіл до пероксидази щитоподібної залози. Кількісний та якісний склад раціону обстежуваних жінок визначали за допомогою анкет та таблиць харчової цінності продуктів. Виявлено, що поширеність гіпотиреозу серед обстежених жінок становила 3,5%. Показано, що жінки зі зниженою функцією щитоподібної залози споживали з їжою в 3,78 раза менше йоду, у 2,97 раза (Р < 0,001) менше хлориду натрію (кухонної солі) і в 1,47 раза (Р < 0,001) менше протеїнів ніж ті, хто мав функцію щитоподібної залози в нормі. Крім того, жінки з гіпотиреозом споживали в 2,25 раза (Р < 0,001) більше продуктів зі стримогенними властивостями. Дійшли висновку, що застосування такої дієти може призвести до вторинного зниження функції щитоподібної залози з подальшим розвитком гіпотиреозу.
Ефекти глутамінової кислоти та цистеїну на маркери оксидативного стресу в щурів
Н. О. Салига
Iнститут біології тварин НААН України, Львів;
е-mail: ynosyt@yahoo.com
Отримано: 07 травня 2020; Затверджено: 13 листопада 2020
Мета цієї роботи полягала в дослідженні антиоксидантних ефектів глутамінової кислоти (Glu) та цистеїну (Cys) на тлі епінефриніндукованого стресу (ЕРІ) в щурів. Тварин було розділено на п’ять груп: EPI, EPI/Glu, EPI/Glu/Cys, EPI/Cys, контрольна. Стрес зумовлювали введенням ЕРІ в дозі 1 мг/кг. Вміст відновленого глутатіону (GSH), активність антиоксидантних ензимів (GPx, GR, GST, G6PD) та вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів визначали в тканинах міокарда та селезінки. Встановлено, що за епінефринового стресу в щурів підвищувався вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів у міокарді та знижувався рівень GSH у тканинах міокарда та селезінки щурів. Спостерігалося підвищення активності GPx у селезінці лише в стресових тварин, при цьому була значно знижена активність GPx у груп щурів, які додатково отримували амінокислоти (Glu, Glu/Cys, Cys). Одержані результати свідчать про те, що активність GR за дії cтресу знижувалась у всіх досліджуваних групах щурів у тканині селезінки та у EPI та EPI/L-Cys груп щурів у тканині міокарда. У групи щурів Glu та Glu/Cys не спостерігали істотної різниці в досліджуваних параметрах. Дійшли висновку, що застосування Glu і Cys окремо або разом частково пом’якшує епінефриніндукований стрес у щурів.
Екзометаболіти чорноморських бактерій роду Bacillus, ідентифіковані шляхом геномно-метаболомного профілювання
А. М. Остапчук, М. Д. Штеніков*, В. О. Іваниця
Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, Україна;
*e-mail: shtenikovnik@gmail.com
Отримано: 30 березня 2020; Затверджено: 13 листопада 2020
Метаболоміку морських бацил мало вивчено, але вже відома низка унікальних біологічно активних метаболітів, які вони продукують. Мета роботи полягала у порівняльному аналізі метаболомних та геномних характеристик антагоністичноактивних штамів, ізольованих із донних відкладень Чорного моря. У роботі методом рідинної хроматомас-спектрометрії досліджували органічні екстракти штамів Bacillus velezensis ONU 553, Bacillus pumilus ONU 554, Bacillus subtilis ONU 559. Загальне анотування геномів виконували за допомогою PATRIC, пошук секреторних сигналів у первинній структурі обраних протеїнів –SignalIP відповідно. Пошук та аналіз кластерів біосинтетичних генів проводили за допомогою antiSMASH, PRISM 3 та BiG-SCAPE, а реконструкцію метаболітів – PRISM 3 та TransATor. Дослідження дозволили виявити та ідентифікувати 90, 33 та 43 метаболіти штамів Bacillus velezensis ONU 553, Bacillus pumilus ONU 554, Bacillus subtilis ONU 559 відповідно. Сполуки виявлені в метаболомі було розділено на дві групи: такі, що вже відомі для представників роду Bacillus, та нові як для цього роду, так і для прокаріот взагалі. Серед вторинних метаболітів досліджуваних штамів виявлено варіанти найвивченішого класу нерибосомних пептидів – сурфактинів (антеізо-C16-сурфактин, сурфактин B2 1-Me ester), гагеостатинів, фенгіцинів та амікумацинів, а також секретований пентапептид зі здатністю до інгібування протеаз GPFPI. Із використанням біоінформативних інструментів вперше ідентифіковано біосинтетичні кластери ліпопептидів підгрупи пумілацидинів, амікумацинового антибіотика АІ-77A та зроблено припущення про виявлення біосинтетичного кластера пентапептиду GPFPI. Одержані результати поповнюють наші уявлення про біосинтетичний потенціал морських бацил.
Хітозан-меланіновий комплекс бджіл: одержання і дослідження його протимікробної активності
М. Луцик1, Н. Манько1, О. Громико2, С. Тістечок2, М. Луцик (мл.)3, Р. Стойка1*
1Інститут біології клітини НАН України, Львів;
2Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
3Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
*e-mail: stoika.rostyslav@gmail.com
Отримано: 04 травня червня 2020; Затверджено: 13 листопада 2020
Протимікробна активність хітозанів морських ракоподібних достатньо добре вивчено, і вони широко застосовуються в медицині. Однак хітозани комах у цьому аспекті вивчено значно гірше, хоч вони також можуть мати практичне значення. Метою цього дослідження було одержання та очистка хітозан-меланінового комплексу (ХМК) із підмору бджіл і дослідження його протимікробної активності. Для визначення протибактерійної активності застосовували МТТ-тест, протигрибкову активність стосовно Candida albicans визначали методом колонієутворювальних одиниць. Описано модифікований спосіб ізолювання і очистки ХМК, який відрізняється від відомих аналогів тим, що деацетилування хітин-меланінового комплексу проводили шляхом гідролізу 40%‑им розчином NaOH без попереднього видалення меланіну з подальшою очисткою ХМК шляхом диференціальної солюбілізації за певних значень рН. Протимікробна активність ХМК характеризувалася переважанням кандидоцидної дії, ІС50 стосовно лабораторного штаму С. albicans становила 50 мкг/мл. Чутливість досліджуваних бактерій до дії ХМК знижувалась у такому порядку: E. coli > St. aureus > Ps. aeruginosa. За характером протимікробної дії ХМК із підмору бджіл можна вважати перспективним компонентом медичних композитів для лікування уражень, спричинених грибком С. albicans.
Показники порушення ліпідного обміну в сироватці крові підлітків із метаболічним синдромом
Л. А. Страшок1,2, О. В. Бузницька1,2*, О. М. Мешкова3
1Харківська медична академія післядипломної освіти, Україна;
2Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна;
3Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, Україна;
*e-mail: ebuznickaa@ukr.net; elena.buznytska@gmail.com
Отримано: 16 квітня 2018; Затверджено: 13 листопада 2020
Атерогенна дисліпідемія є одним з основних та ранніх критеріїв метаболічного синдрому в підлітків. Дослідження характеру дисліпідемії в підлітків, можливостей її корекції й профілактики наразі є актуальним. Мета роботи – дослідити особливості порушення ліпідного обміну в підлітків із метаболічним синдромом. Обстежено 200 хворих на ожиріння віком 14–18 років, яких було розподілено на дві групи: з метаболічним синдромом та без нього. У контрольній групі було 30 підлітків з нормальною масою тіла. Ліпідний профіль у крові підлітків вивчали уніфікованим методом відповідно до рекомендацій IFCC на напівавтоматичному фотометрі. Рівень β-ліпопротеїнів у сироватці крові вимірювали турбідиметричним методом. Встановлено підвищення рівня тригліцеридів, холестеролу ліпопротеїнів низької та дуже низької щільності, β-ліпопротеїнів та тенденцію до зниження холестеролу ліпопротеїнів високої щільності в крові підлітків із метаболічним синдромом як ознаки гетерогенної дисліпідемії. Вірогідні кореляційні зв’язки як між показниками ліпідного профілю, так і між показниками атерогенної дисліпідемії та антропометричними значеннями, вказують на підвищений ризик порушення метаболізму ліпідів в осіб з абдомінальним ожирінням.
Захисний ефект гексанової фракції з листя Costus afer за індукованої арсенітом натрію гепатотоксичності та нефротоксичності в щурів-альбіносів
G. N. Anyasor*, O. O. Aramide, O. S. Shokunbi
Department of Biochemistry, School of Basic Medical Sciences, Benjamin S. Carson (Snr.) College of Health and Medical Sciences, Babcock University,
Ilishan-Remo, Ogun State, Nigeria;
*e-mail: anyasorg@babcock.edu.ng
Отримано: 13 липня 2020; Затверджено: 13 листопада 2020
Арсеніт – токсична речовина, яка, як відомо, спричинює гепато- та нефротоксичні ушкодження. У дослідженні вивчали захисний потенціал гексанової фракції з листя лікарської рослини Costus afer Ker Gawl (C. afer) за індукованого арсенітом натрію ураження печінки та нирок у щурів-альбіносів. Двадцять п’ять щурів-альбіносів було розподілено на п’ять груп (n = 5): 1 – тваринам вводили перорально 0.5 мл фізіологічного розчину; 2 – тваринам індукували токсичне ураження введенням арсеніту натрію (в/ч, 5 мг/кг кожні 48 год протягом 14 днів ); 3 – тварини з індукованим токсичним ураженням (ін’єкція арсеніту натрію) отримували гепатопротектор силімарин (перорально 10 мг/кг); 4 та 5 – тварини з індукованим токсичним ураженням (ін’єкція арсеніту натрію) отримували щоденно гексанову фракцію з листя C. afer (перорально 100 та 200 мг/кг відповідно). Після цього збирали кров для оцінки функції печінки та нирок. Виявили, що в тварин, які отримували 100 та 200 мг/кг гексанової фракції з листя C. afer та 10 мг/кг силімарину, значно знизились (P < 0.05) рівні аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, креатиніну та сечовини у порівнянні з тваринами, які не отримували ніякого лікування. Показано, що гексанова фракція з листя C. afer виявляла гепатопротекторну та нефропротекторну дію за індукованої арсенітом натрію токсичності в щурів.
Активація сигнального каскаду PI3K/Akt/mTOR/p70S6K1 в мононуклеарних клітинах периферичної крові пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу
Т. С. Вацеба1*, Л. К. Соколова2, В. М. Пушкарьов2, О. І. Ковзун2,
Б. Б. Гуда2, В. В. Пушкарьов2, М. Д. Тронько2,
Н. В. Скрипник1, Л. М. Заяць1
1Івано-Франківський національний медичний університет, Україна;
2ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України», Київ;
*e-mail: tamara.vatseba@gmail.com
Oтримано: 17 квітня 2020; Затверджено: 13 листопада 2020
Новітні дослідження довели підвищений ризик раку у хворих на цукровий діабет. Сигнальний шлях PI3K/Akt/mTOR/p70S6K1 відіграє важливу роль у патогенезі раку та діабету. Метою цього дослідження було визначення стану активності кіназ каскаду PI3K/Akt/mTOR/p70S6K1 у периферичних мононуклеарних клітинах крові (PBMC) пацієнтів із діабетом 2-го типу (T2D) відносно концентрації інсуліну та інсуліноподібного фактора росту (IGF‑1) у плазмі крові. Методом імуноензимного аналізу досліджували рівень інсуліну та IGF‑1 у плазмі крові, а також вміст фосфорилованих форм Akt (Ser473), PRAS40 (Thr246) та p70S6K (Thr389) у PBMC. Показано, що в плазмі крові хворих на T2D рівень інсуліну та IGF-1 підвищувався. Фосфорилування та активація Akt-комплексом протеїнкінази mTORC2 не спостерігались. У той же час відносний рівень фосфорилування інгібітора mTORC1, PRAS40 та його субстрату, p70S6K був вищим у PBMC хворих на Т2D порівняно з контрольними значеннями. Ці дані свідчать про те, що фосфоінозитидзалежна протеїнкіназа 1 (PDK1) і, можливо, мітогенактивована протеїнкіназа (MAPK) можуть опосередковувати ефекти IGF-1 щодо активації Akt за діабету 2-го типу.